Вступні процедури до аспірантури уможливлюють корупцію і блат Ми завжди на Капіталісті говорили, що

Вступні процедури до аспірантури уможливлюють корупцію і блат

Ми завжди на Капіталісті говорили, що безособові інституції можуть приносити благо. Має бути ширма між вступником і тим, хто його перевіряє. Ми мали цей інструмент – ЗНО. Згодом воно трансформувалося: з'явилися його різновиди, як-от ЄФВВ, ТЗНК, ЄВІ тощо. Деякі спеціальності мають ЄДКІ

Ніби рухаємося до безособовості, але з нюансами. У цьому тексті ми не зачіпатимемо особливостей іспитів для медиків і військових. Сьогодні акцент на цивільній аспірантурі

Здавалося, МОН знайшло геніальне рішення – запровадити ЄФВВ з методології наукових досліджень. Ніби тепер під час вступу буде ЗНО, яке зрівняє тих, хто щиро бажає займатися наукою, і тих, кому аспірантура треба формально

Конкурсний бал для вступу до аспірантури здебільшого формується за такими коефіцієнтами: ТЗНК – 0%, тест з англійської – 20%, тест з методології науки – 20%, іспит в університеті – 60%

Ось тут і починається магія вступу. Промовчимо про те, що ТЗНК послали в певному напрямку. Кожен універ крутить цим іспитом, як хоче. Ті, хто чесніший, чітко сформулюють і критерії оцінювання, і перелік питань, і вимоги до дослідницької пропозиції, тож усе буде зрозуміло кандидатові. А ті, хто "рубає капусту", напишуть таку програму, що за питання стоятиме чи то 0, чи то максимум – як забажає оцінювач

Звісно, хтось скаже, що роботи в університеті шифрують і що вони надходять до комісії знеособлено. Але кого ми тут обманюємо? Більшість універів вимагає від кандидатів назвати тему свого наукового дослідження ще до іспиту. І весь наліт "анонімності" розчиняється

Так, ви можете сказати, що на певних спеціальностях може не бути фахівця з тієї чи іншої тематики, але суть дослідницької пропозиції – показати вміння вступника формулювати проблему. Та й більшість наукових тем затверджує вчена рада вже після вступу

Тобто ми бачимо таку конструкцію іспиту, за якої вступник абсолютно не захищений від неформальних зв'язків. Хто дасть гарантію, що декан не "допоможе" певним кандидатам на етапі вибору білета чи оцінювання роботи?

І ми недарма згадали декана. У більшості університетів факультетські приймальні комісії складаються з декана й завідувачів кафедр (або їхніх заступників). Тобто роботи оцінює заздалегідь відомий склад, а не неупереджений перевіряльник. На відміну від ЄВІ чи інших форм контролю, тут не машина, а людина з власними інтересами вирішує, вступив кандидат чи ні

Апеляційні комісії в університетах – теж мертвонароджений орган. Апелянти не можуть як слід підготуватися, бо дізнаються, як їх оцінили, лише на самій апеляції. Члени апеляційних комісій самих університетів не схильні заступатися за вступників

І тут ми знову впираємося в ту саму проблему, з якою боролися. Якщо 60% конкурсного балу формує персоналізоване оцінювання, то що знову-таки заважає "порішати" зі вступом? Завкафедр, декани й ректори не втратили можливості нарубати капусти – вона просто змінила форму. Проблема як була, так і залишилася. У стіні, яку зводили проти неї, просто є діра

Якщо держава справді хоче, щоб в аспірантуру йшли люди, які прагнуть досліджувати, то, може, варто деперсоналізувати ці іспити? Може, заберемо в ректорату чи деканату можливість формувати касу?

У нас є досвід ЄДКІ, де можна перевірити професійні навички людини в певній сфері. Ми можемо розробити систему на кшталт вступу до магістратури, яка, попри свої недоліки, здебільшого справедлива. І, може, українська держава перестане займатися профанацією

Вступ має ґрунтуватися на незалежних зовнішніх тестах, а не на тому, що намалював собі університет, бо йому так занесли

Останній Капіталіст | Підтримати наc на MonoBase