Франкфуртський щоденник.

Франкфуртський щоденник. День 3: український стенд, де читають і слухають ☕📖

Усім, привіт! Екватор ярмарку видався по-справжньому теплим. Українська програма була така насичена, що хотілося роздвоїтися, а ще краще розтроїтися 😄

З самого ранку на сцені звучали «Люди і кава» Мар'яни Савки. Це історія про те, як з України до Німеччини мандрує книжка, а разом із нею й настрій. Далі говорили про українську ідентичність через одяг і століття, про поезію з фронту Ярини Чорногуз і про те, як українська література знаходить свого німецького читача завдяки перекладачам. Для мене це найприємніша тема, бо за кожною перекладеною книжкою стоїть людина, яка закохалася в текст і захотіла поділитися ним зі світом 💛

Окремо відзначу дискусію «Україна — країна можливостей». Говорили про наш книжковий ринок, його потенціал і про те, як можна співпрацювати. Після днів, насичених зустрічами й домовленостями, було особливо приємно чути, що колеги з Європи придивляються до нас із цікавістю.

Далі програма розгорталася: коротка проза, історія початку ХХ століття в українській класиці, розмови про те, що ми зберігаємо для майбутнього, і мистецтво в час війни, а ввечері ще й живий виступ ансамблю «Смерека».

А ще ось сфотографував вам плакат з підручниками, які потрапили до шортлиста BELMA. На фото серед них можна побачити й українську біологію для восьмикласників 📗

І головна втіха дня для мене, фото де на українському стенді син Віктора Круглова читає дитячі книжки 🥹 Дивишся на нього й розумієш, заради чого все це. Ярмарки, розмови, угоди, відновлення. Заради того, щоб діти читали, а книжки жили. Дякуємо за цей момент!

Цей день був про людей, голоси й книжки, і він наповнив нас теплом і силами. Дякуємо всім, хто заходив на стенд, ділився усмішками й словами підтримки ✨
До зв'язку!