«Хлопці! Робить вже щось, бо ЗЕлена пошесть знищує країну», такі та схожі на такі коментарі все част

«Хлопці! Робить вже щось, бо ЗЕлена пошесть знищує країну», такі та схожі на такі коментарі все частіше зустрічаєш під власними дописами, та думками побратимів, які вони довіряють соцмережам на власних акаунтах. А раніше ж, ще за часів АТО-ООС були інші геніальні думки, «Хлопці з фронту прийдуть, порядок наведуть!». Ох вже цей мудрий український народ, вихований на рускіх народних сказках, зокрема про потужного хлопця Ємелю. Який все життя ніхуа не хотів робити сам, (навіть думати сам) і чекав на чарівну щуку. А вже потім, життя звісно ж різко налагодилось, коли одного зимового дня зʼявилась помічниця, вірніше та… чи те, коротше, щука-виручалочка, яка почала все робити за Ємелю. Жодних власних напрягів. Вона напевне і срати за нього ходила, просто в казці цей фрагмент опустили.

Дивно. Коли ті самі хлопці, яких чекали з війни, (щоби вони навели порядок), перед виборами прямо казали, «Та бл… йоп… ви зовсім об ствол гаубиці вдарились? Який «класний пацан» в якості президента країни, яка вже воює»? Себто вони ж прямо попереджали, не робіть дурниць. Дехто не соромлячись у висловлюваннях матюками натякав, «А на довго дурню скляний хєр? Він же і його розібʼє і руки поріже!»… Що ті самі хлопці чули у відповідь на купу застережень? Ну?! Давайте! Не соромтеся згадувати… «Ги-ги-ги! Хоч поржом! Хуже не будіт».

Так в чому проблема? Ви хотіли Вову в президенти?! Так Ви отримали, те що хотіли! Аххххххх… Ви не думали? Стало пипець, як хуже? І геть не до сміху?… А хто ж вам лікар, якщо попри всі застереження, накшталт «Ну ви ж ніколи не ляжете на операцію до людини, яка тільки грала в кіно хірурга», мільйони українців із радісним вереском тикали цвях в розетку, стоячи босоніж в тазу із водою…

Навіть не мрійте. Клінінгова компанія, «Ваше лайно - наша турбота! Приберемо за вами там, де ви обісралися по самі вуха», за іншою адресою. Ніхто не буде виправляти ваші ВЛАСНІ факапи. Ті самі хлопці та дівчата займаються іншою справою. Шалено важливою. Рятують корабель на якому мудрі пасажири гралися із відбійним молотком у відсіках на ніжній палубі. Тому… Самі. Все самі. Невдовзі будете складати власний іспит на виборчих дільницях. Не сьогодні це буде і не завтра. Але ж буде обов’язково. І якщо життя вас чомусь навчило, (ну хоч чомусь), ви той іспит складете. Ну або ні. І тоді самі собі замовите красивий значок у вигляді грабель.

Купа людей… десятки тисяч солдат, сержантів, офіцерів вже загинули, щоби ж власним життям виправити дурне бажання мудрого народу… пореготати! Але ж в повітрі висить питання: «А з кого той мудрий нарід хотів пореготати»? Про це історія замовчує…