У пізніших античних джерелах справді з’являється історія, що афіняни нібито послали спартанцям кульгавого шкільного вчителя Тіртея замість повноцінного воєначальника. За цією версією, він не воював як звичайний боєць, а своїми піснями піднімав бойовий дух спартанців😆😆😆.
Існують навіть аргументи, що історія про його фізичну ваду могла бути пізнішою афінською легендою або способом пояснити його незвичайну роль.
Є пізня думка, що він був:
1) кульгавим;
2) за деякими джерелами — навіть «нездоровим» або фізично неповноцінним;
3) в окремих пізніх переказах йому приписували ще й проблеми із зором або розумовою дієздатністю (з останнім погоджуюсь).
Це дуже хороший приклад для 7 класу, якраз для критичного мислення: "Чому в історії так часто саме молоді хлопці ставали тими, кого відправляли на війну, тоді як рішення про війну ухвалювали правителі, політики та воєначальники? І чому суспільство очікує від молодих людей готовності помирати за рішення, які вони самі не приймали?"