Скандал навколо директора НАБУ Семена Кривоноса несподівано став тестом не стільки для нього самого, скільки для всієї системи громадського контролю навколо антикорупційних органів. На це звертає увагу Катерина Коберник.
Кривонос уже показав свою позицію: вийшов на брифінг, назвав оприлюднені матеріали «маячнею» і відмовився відповідати по суті.
Але тепер виникає питання до тих, хто роками оцінював доброчесність усіх інших. Бо Коберник нагадує: частина антикорупційних активістів зараз прагне потрапити до комісії з відбору керівника САП.
І тут виникає очевидний конфлікт.
Як люди, які претендують на роль незалежних арбітрів доброчесності, можуть оцінювати інших, якщо до «своїх» готові застосовувати зовсім інші стандарти?
Коберник прямо називає таку ситуацію «аморальною і абсурдною».
Її аргумент простий: конкурс має не допустити створення вертикалі, побудованої на лояльності замість професійності. Але якщо з одного боку в комісії опиняються залежні від влади люди, а з іншого — активісти, які без зайвих питань просувають «своїх», об’єктивного результату не буде. І справа Кривоноса в цьому сенсі стала дуже показовою. Бо питання вже не лише в тому, що зробив чи не зробив директор НАБУ.
Питання в іншому: хто контролює тих, хто сам роками претендував на роль головного контролера доброчесності в країні?
Україна Online | Підписатись