У Космічному центрі імені Джонсона в Х'юстоні працює Lunar Development and Test Facility — майданчик

У Космічному центрі імені Джонсона в Х'юстоні працює Lunar Development and Test Facility — майданчик, де обладнання для Artemis перевіряють на стійкість до реголіту. Місячний пил гострий, абразивний і липне буквально до всього. Астронавти Apollo знали це на власній шкірі: Джин Сернан заніс його в капсулу Apollo 17, і далі були подразнення очей, носа й горла, яке жартома назвали «місячною сінною лихоманкою». Щітки, видані екіпажам, не допомагали — вони забивалися, а саме чищення електризувало частинки й тільки посилювало прилипання. Скафандри витримували три дні роботи на поверхні.

Тому інженери з відділу рушійних систем і енергетики JSC побудували набір камер, які відтворюють ці умови на Землі. Є лабораторія підготовки й утримання пилу для випробувань за звичайного тиску, кубічна вакуумна камера зі стороною близько 80 см і велика теплова вакуумна камера діаметром приблизно 4,6 м. Всередині — імітатор реголіту, замкнений азотний контур і діапазон від −185 °C до +125 °C при тиску аж до 10⁻⁶ торр. У цьому пеклі ганяють скафандри, компоненти апаратів і механізми з рухомими частинами та шарнірами, бо саме суглоби й ущільнення пил вбиває першими.

Заступник керівника відділу Майк Салінас додає до списку ще одну задачу: інженери відпрацьовують видобуток ресурсів із реголіту, щоб перетворювати його на кисень для дихання і рідкий кисень для ракетного палива. Ззовні будівлю прикрашає мурал Себастьяна Буало 2024 року з астронавтами на місячній поверхні, а всередину тепер можна зазирнути через 3D-тур, який NASA виклало у вільний доступ.

Скафандри Apollo здавалися за три дні. Для базування на полюсі цього мало — і довести протилежне доведеться саме в цих камерах.

https://www.nasa.gov/centers-and-facilities/johnson/nasas-lunar-development-and-test-facility-prepares-artemis-hardware-for-moon

Підпишись | Монобаза