Хотіла вам розповісти про крутезну книгу, яка зараз на передзамовленні у видавництва Vivat, але зроб

Хроніки Амбер

Хроніки Амбер

@amber_paniko

Книжковий щоденник. #мейкпідкнигу, #книгокусь 🇺🇦 Одеса @pani_ko - для зв'язку Умови реклами: https://telegra.ph/Reklama-Hron%D1%96ki-Amber-01-17 Вішліст https://rewish.io/eRMDAA/wishes Підтримати канал https://send.monobank.ua/jar/5tcVmzmEbb

6,022 subscribers
Open in Telegram
Хотіла вам розповісти про крутезну книгу, яка зараз на передзамовленні у видавництва Vivat, але зробити це якось оригінально, бо книга така, що максимально потребує вашої уваги. Це класика наукової фантастики, що стала важливою ланкою для розвитку жанру, тому і розкажу вам трохи науки, трохи фантастики і трохи космосу.

🌟 "Рандеву з Рамою", Артур Кларк

У 2130 році Сонячною системою пролітає невідомий об'єкт, який на перший погляд здається астероїдом, та потім з'ясовується, що це гігантський циліндричний артефакт приблизно 50 км завдовжки. Люди встигають відправити до нього експедицію — і стають археологами цивілізації, про яку нічого не знають. Перший контакт стається не з прибульцями, яких можна було б очікувати, а між людським розумом та чужою технологією. Цю технологію неможливо збагнути, адже логіка будови чужа, не наша. І дослідникам залишається лише намагатися пристосувати те, що вони бачать, під знання, які має людство.

Перед нами постає питання: що ми здатні зрозуміти про інший розум, якщо цей розум з нами не розмовляє?

Як ви могли зрозуміти, центральною постаттю книги є гігантський космічний об'єкт. У науковій фантастиці є окремий термін "Big Dumb Object", що означає "великий німий об'єкт". Зустріч з такими речами змушує людство перебудувувати власне уявлення про можливе. На цю тему існує багато книг, колись ми про це поговоримо, але зараз невеличкий відступ у нашу реальність.

У 2017 році ми теж мали свій Big Dumb Object. Саме тоді ми вперше побачили міжзоряний об'єкт, що пролітав крізь Сонячну систему, — ʻOumuamua. Хоча його походження відрізняється від BDO Кларка, адже наш гість вважається вченими уламком планетезималі іншої зіркової системи, який зазнав зіткнення, але сам факт цієї події робить книгу "Рандеву з Рамою" менш фантастичною і наче ближчою до нас. З однією лише різницею: ми не мали змоги організувати таку ж експедицію до ʻOumuamua, як роблять це люди у Кларка.

До речі, виникнення терміну "Big Dumb Object" пов'язують з есе Роз Кавені 1981 року про наукову фантастику 1970х, де він стосувався передусім книги "Ringworld" Larry Niven, яка вийшла у 1970 році, а "Рандеву з Рамою" світ побачив у 1973 році. Можна припустити, що в ці роки величезний штучний світ/артефакт стає одним із способів наукової фантастики показати масштаб цивілізації, поруч з якою людство раптом здається дуже маленьким.

Кларк в своїй книзі дарує читачеві ще одну цікаву і нову емоцію: відчуття грандіозності невідомого. Адже до того в літературі домінувало відчуття небезпеки від зустрічі з іншопланетянами. The Guardian описував цю книгу як доволі стриману історію дослідження: величезний циліндр, внутрішній світ, міста, море, дивна інфраструктура, але замість звичних злодіїв чи драматичного зіткнення з іншопланетянами тут передусім люди, які дивляться, вимірюють і намагаються зрозуміти.

Чому я вважаю "Рандеву з Рамою" надзвичайно важливою не лише для наукової фантастики, а й для всієї літератури? Бо це книга з епохи, коли людство щойно реально ступило на інший світ, космос перестав бути винятково територією фантастики і людству стало ще більше очевидно, наскільки він величезний. Погляньте тільки на ці дати: 1969 рік — Apollo 11, висадка людей на Місяць; 1970 рік — "Ringworld", Larry Niven; 1972 рік — Apollo 17, наступна висадка людей на Місяць; 1973 рік — "Рандеву з Рамою", Артур Кларк.

Ми навчилися літати до інших небесних тіл, але досі не знаємо точно, яке місце людство займає у Всесвіті і чи є ми вершиною технологічного розвитку. І наукова фантастика дає нам площину для роздумів і рефлексії про це. За допомогою таких книг ми можемо уявити, що зустріли технологію цивілізації, для якої наші найбільші досягнення можуть бути чимось зовсім незначним. Космос у Кларка не підлаштовується під людину, він може бути пізнаваним до певної міри, але не зобов'язаний бути антропоцентричним.

Або все зовсім навпаки?

Продовження буде у наступному дописі.

📚 А у Книжкової Драконки можете прочитати ще купу цікавого про Артура Кларка.

🐸 Хроніки Амбер

#цікавікниги_paniko
Open post in Telegram