Наша редакція певний час товаришувала з Дмитром. Навіть було пробне коротеньке інтерв’ю, яке ми вирішили відкласти на майбутнє, щоб мати більше часу та можливості повноцінно його розкрити.
На жаль, так ми й не встигли...
Планували повернутися до цієї розмови вже у дев’ятому випуску нашого видання, але тепер усе, що ми можемо зробити, — назавжди закарбувати Дмитра на наших сторінках 7 та 8 книг.
Вічна шана!
До перегляду — те саме інтерв’ю. Тепер уже посмертно.