Варта часу і уваги книга про експертні дискусії в 1990-ті-2010-ті в РФ щодо зміни характеру війни на основі вивчення досвіду США/НАТО і власного досвіду відповідного періоду. Відповідні дискусії впливали на воєнне будівництво і планування в РФ - особливо в період 2009-21 коли йшло переозброєння і реформування.
Загалом ці дискусії це гарний приклад того, що вони можуть робити більше шкоди ніж користі. Адже багато часу пішло на вивчення невоєнних інструментів впливу (перш за все інформаційних) та їх ролі в загальній стратегії. Лейтмотивом дискусії в РФ було те що роль невоєнних факторів зростає на противагу чисто кінетичним до тої межі що ними можна досягати політичних цілей. Те ж саме можна сказати і про дискусії про роль приватних військових компаній - зростання їх ролі перебільшили. Так само досвід США із короткими кампаніями на анігіляцію через безконтактні бойові дії абсолютизувався хоча самі ЗС РФ виявилися неспроможними до подібних дій після 24.02.22.
Цікаво окремо читати про вивчення власного досвіду бойових дій РФ - двох війн проти Чечні, війни 2008 проти Грузії, обмежених бойових дій проти України в 2014-15 і в Сирії в 2015-17. Тут цікаво те що найбільший висновок до якого прийшли росіяни це необхідність якісного інформаційного забезпечення відповідних дій. І тут ворог здійснив прогрес більший ніж щодо якості системи управління військами.
Це все не означає що прогнозувати зміну характеру війни позбавлено сенсу. Радше приклад ворога гарно показує на скільки то вимогливий процес.