Притча про життя і смерть Особливість графіки Аксініна у можливості читати її на кількох рівнях одно

Притча про життя і смерть

Особливість графіки Аксініна у можливості читати її на кількох рівнях одночасно. На перший погляд, це складні композиції, наповнені фігурами, предметами, числами та символами. Проте кожна деталь може відкривати новий сенс. Наприклад, в офорті «Притча про життя і смерть» (1979) кількість жіночих постатей, глечиків і променів пов’язана з числом 11, яке відсилає до циклів сонячної активності та історичних катаклізмів. Фігура косаря при цьому прочитується як персоніфікація часу, а його коса як традиційний символ смерті.

Так виникає характерний для Аксініна принцип: зображення ніколи не обмежується тим, що бачить око. За предметами ховаються числові закономірності, міфологічні алюзії, історичні події та філософські роздуми про час, життя і смерть. Жнець – персонаж української міфології, а коса відомий атрибут смерті. Святого Касіяна зображали з косою, його вшанування випадало на високосні роки, які, за віруваннями, були несприятливими для людини, побутувала приказка: «Знову прийшов Касіян людей косити». Без таких тлумачень, за версією В. Кривуліна, «ритуальний» сенс графіки Аксініна вислизає від глядача.

🖼️: Олександр Аксінін, “Притча про життя і смерть”, офорт, 1979 р.