‼️Граючи 90 (!) хвилин у більшості і ще й ведучи в рахунку, перемогти можна, навіть якщо немає характеру, але коли немає психології, то навіть +1 гравець на полі не врятує 🙅♂
🚫 З початку сезону 25/26 і до моменту повернення Георгія Бущана в Київ Динамо пропустило 41 (!) м'яч у 33 матчах УПЛ, лише 8 разів зігравши на 0.
📛 Хоча ворота Біло-синіх захищали і Нещерет, і Моргун, і Суркіс, і Ольховий, але в ЖОДНОГО (!) з них немає позитивної статистика в чемпіонаті України і кожен "долучався" до втрат очок:
❌ Нещерет: 28 матчів – 34 пропущених
❌ Моргун: 2 матчі в основі – 5 пропущених
❌ Суркіс: 4 матчі в основі – 4 пропущених
❌ Ольховий: 1 матч (30 хвилин) – 1 пропущений
✅ З поверненням Георгія Бущана Динамо видало найкращу (нехай і коротку) суху серію за 5 років, хоч і зрозуміло, що це не панацея, але ж приклад фактору психології!
⛔️ З поверненням Нещерета Біло-сині одразу пропускають 3 м'ячі від Полісся, ключовим з яких став абсолютно необов'язковий привезений пенальті за рахунку 1:1.
💯 Зрозуміло, що навіть після подібних помилок такому "гранду" УПЛ як Динамо "не личить" горіти 1:3, граючи практично весь поєдинок у більшості і ведучи 1:0.
⁉️ Але чи є в цих гравців, цього тренера і цієї команди загалом достатньо "психології" і характеру, щоб не віддавати і в разі чого рятувати такі матчі?
⁉️ Чому команда вже не перший сезон попереду просто вимучує моменти (що підтверджує і xG цього сезону) і сподівається на феномен одного бомбардира, а позаду голкіпери системно грають наче на електричному стільці?
🤷♂ Як показує час, останні тренери не можуть це змінити, однак а хто може, навіть за умови чергових "змін"?
💁♂ І знову все впирається в систему, а ті привози Нещеретів і Суркісів лише її відображення.