Любі дніпряни.
Як завжди звітую вам про результати свого закордонного відрядження.
Нині у Лондоні дуже плідно попрацював із командою Європейського банку реконструкції та розвитку. Вони зібрали керівників усіх своїх напрямків, щоб обрати найкращий варіант підтримки Дніпра.
Тож маємо вікно можливостей на ще 35 млн євро для Міста. Із них десять мільйонів мають стати суто грантовими коштами.
Тобто подарунком Дніпру від європейських платників податків, який НЕ ТРЕБА повертати!
Бо це про довіру до нашої великої громади, що знаходиться у 100 кілометрах від фронту.
Щиро вдячний колегам за цю послідовну допомогу.
Дійсно, ми вже не просто партнери, а й добрі друзі.
…
Але у мене є запитання, яке хотілось би поставити нашим поважним керманичам.
Скажіть, а чому іноді простіше спілкуватися з європейськими колегами, аніж із власним урядом?
Бо з одного боку всі знають і про важливість довіри до нас міжнародних фінансових інституцій, і про те, що будь-які запозичені кошти необхідно буде повертати.
А з іншого виходить, що так звана спроможність громад залежить від того, чи пограбують їх у 2027 році Верховна Рада та Уряд, чи ні.
Зараз я не буду заглиблюватися у деталі бюджетних процесів.
Але хочу сказати, що з року в рік (!) нам розповідають, що у міст забагато грошей і витрачають вони їх неправильно.
А потім знаходять чергову «солдатську причину», аби щось та й забрати у центральній бюджет.
Проте згадайте, куди подівся вилучений у місцевого самоврядування «військовий» ПДФО.
Розчинився у прірві популістичних виплат!
І завжди у керманичів хтось винен.
То МВФ, то тарифи, то міські голови, то партнери, то війна.
Усі навколо. Окрім них-любих.
…
То чи варто робити те саме знову?
Нам вкотре розповідають про дефіцит державного бюджету майже в трильйон гривень, але чергове пограбування місцевого самоврядування цю дірку в бюджеті не
закриє навіть на кілька відсотків !!!
А от головного болю територіальним громадам та ЛЮДЯМ, ЩО ТАМ ЖИВУТЬ, додасть.
…
Чесно кажучи, іноді мені дуже соромно їздити по світу з простягнутою рукою в той час, коли у власній країні тебе не хочуть слухати…