Чапля осінь жде завзято - Василь Добрянський Моя оцінка: ★★★★☆ Початок і середина книжки мені прям д

Чапля осінь жде завзято - Василь Добрянський

Моя оцінка: ★★★★☆

Початок і середина книжки мені прям дуже сподобались (я готувалась ставити якщо не 5 зірочок, то 4 — точно).

💫 Сюжет динамічний — постійно з’являються нові зачіпки, одна людина виводить слідчих на іншу, версії змінюють одна одну, а сама ідея з кольоровими повідомленнями змушує перегортати сторінку за сторінкою.

✨ І мені дуже сподобався формат поліцейського детективу — в цій історії немає того самого геніального слідчого, який за крихітною плямою на черевиках і ледь помітною ниточкою на піджаку розуміє, хто вбивця. Тут розслідування веде команда — декілька людей проводять опитування, сваряться, збирають докази, страхують одне одного, знову сваряться, роблять помилки і проводять наради, щоб почути різні погляди на одну й ту саму інформацію, а потім все одно роблять по-своєму.

🏠 Плюс мені дуже зайшло маленьке містечко як місце дії — всі всіх знають, всі щось про когось чули, хтось когось пам’ятає ще з минулого, старі конфлікти нікуди не зникають. Як людина з маленького містечка: схвалюю.

📚 І сама справа досить закручена. На початку мало що зрозуміло. Чи справді всі смерті пов’язані? А може, хтось лише змушує поліцію так думати? Чи має до цього стосунок справа, заради якої приїхав Білевич? Хотілось якнайшвидше дізнатися відповіді, нудно мені не було.

Мінуси

✨ Надто велика кількість персонажів, причетних до розслідування.
Почнемо з того, що кольорів веселки — сім. На перших сторінках жертв вже троє, а далі їх ставатиме більше (або ні). І навіть просто щоб пройтись по жертвах, їхніх сімʼях, друзях і знайомих, треба тримати в памʼяті з десяток імен, а під час розслідування постійно з’являються нові люди, яких опитують, нові свідки, родичі, колеги й так далі.
Більшість із цих персонажів — чоловіки, і ближче до середини книжки вони починають трохи зливатися, їх важко розрізняти.
Плюс у поліційному відділку працює багато людей, і значна частина з них має значення для сюжету. Одну й ту саму людину у різних сценах автор міг називати за прізвищем, званням, ім’ям та по батькові, і я регулярно мусила зупинятися й напружувати останні дві робочі звивини, щоб пригадати, хто це, чи чула я про нього раніше, і якщо так, то який там асоціативний ряд має підтягнутись. І це помітно гальмувало читання.

❤️ Але головний мінус для мене — фінал, який трохи зіпсував загальне враження.
Більшу частину книжки все йшло досить рівно й логічно, а ближче до розв’язки історія раптом стала сумбурнішою — подій більше, пояснення сипляться швидше, ніж встигаєш їх зрозуміти, а відповідь на головну загадку мене розчарувала.
Тут йдеться навіть не про те, вгадала я вбивцю чи не вгадала. А про те, що я люблю, коли автор в детективі доводить мене до фіналу, показує відповідь, і я думаю: БЛЯХА. ТО ОСЬ ВОНО ЩО, а потім починаю згадувати попередні сцени й розумію, що підказки були, я їх бачила, просто неправильно витлумачила або не звернула достатньо уваги.
А тут я не відчула, що всі ниточки нарешті зійшлися в одному місці, а хаотичні на перший погляд деталі раптом утворили красиву картину.
Навпаки, мені здалося, що фінальна відповідь просто виникла, тому що книжці вже треба було закінчуватися. Нас майже нічого туди не вело, але ми якимось чином там опинились. Більше випадково, ніж навмисно.

Втім, загалом мені книжка зайшла. Я б поставила їй десь 7/10. І якщо продовження про цих героїв буде, то читатиму 💫

Видавництво: 🌟 РМ

#чапля_осінь_жде_завзято_василь_добрянський
#відгуки_chornobrova_karooka