Моя оцінка: ★★★☆☆
Мої стосунки з цією книжкою були схожі на американські гірки. Спочатку подобалось, потім я кидала її (рази три, якщо не більше), а під кінець знов було добре.
✨ Насправді ідея тут дуже цікава.
Дві дівчинки, які подружились в таборі, несподівано виявили, що вони єдинокровні сестри, але між ними було стільки таємниць, непорозумінь і ревнощів, що вони перестали спілкуватися. А потім оп — і вони, вже дорослі, змушені провести літо разом, розбираючись зі спільним будиночком на пляжі, що їм його залишив батько, який підвів кожну з них по-своєму.
Тут є і літня атмосфера, і складна сімейна динаміка, і другий шанс. Мені сюжет прям сподобався — я планувала поставити 4 зірочки, якщо не 5.
😘 Але є одне «але» — добру половину книжки розділи з pov однієї з героїнь дратували мене настільки, що мені взагалі не хотілось продовжувати читати.
💫 Я розумію, що, можливо, саме так і було задумано: Кет мала починати дуже інфантильною й егоцентричною, щоб ми могли поспостерігати за її зростанням як персонажки. І вона справді виросла — поступово почала помічати потреби інших людей, дивитися на ситуацію ширше й нарешті (НАРЕШТІ!) виходити за межі власних образ.
Але точка, з якої вона стартувала, для мене була настільки бісячою, що читати було складно.
Кет постійно приписувала Блейк наміри, яких у тієї не було: переконувала себе, що сестра їй заздрить, хоче щось у неї відібрати, зруйнувати її життя чи навмисно зробити боляче. Вона усіляко (думками і діями) намагалась її применшити і принизити. І раз у раз вигадувала якусь окрему, наддраматичну версію подій у власній голові — і реагувала вже не на реальну Блейк, а на те, що сама собі надумала.
А ще мене страшенно бісила її нездатність нормально говорити про свої потреби.
Вона така: Написати повідомлення і запитати прямо? Ні. В мене є краща ідея.
Її ідея:
...вона підписана на мене, тож я можу викласти допис про те, як важливо мені бути на свято саме тут, вона побачить його, почуватиметься винною і дозволить залишитися.
І я така: жінко, тобі не дванадцять років. Відкрий рот і скажи словами 😔
Таких моментів було забагато, тому навіть попри помітне зростання Кет ближче до фіналу я не встигла перестати на неї злитися.
І це дуже сумно, бо сама історія, динаміка між сестрами й розвиток Блейк мені дуже подобалися.
💕 А ще тут є дві прикольні любовні лінії (за одну з яких я насправді переживала). І я дуже рада, що чоловіки тут не прийшли «вилікувати» проблеми героїнь — і Блейк, і Кет довелось самостійно розбиратися з батьком, сестрою, самооцінкою та власними моделями поведінки.
✨ Окремо скажу про те, що мені сподобалось, як авторки розкрили тему стосунків з батьком і втрати.
Батько Кет і Блейк явно не був найкращим татом. Після його смерті обидві його доньки залишились з любовʼю, образою, злістю, провиною, невисловленими запитаннями й важким усвідомленням, що відповіді на деякі з них уже ніколи ніхто не зможе дати. Можна сумувати за людиною й одночасно сердитися на неї. Можна любити батька й визнавати, що він завдав великого болю власним дітям. Можна навіть відчувати полегшення — і це теж не робить тебе поганою людиною.
Мабуть, саме це в книжці мені сподобалось найбільше.
Загалом історія дуже непогана, але, як виявилось, інфантильні, егоцентричні героїні можуть трохи зіпсувати враження 🐈
Видавництво: 🌟 Книголав
#пляжна_пастка_елі_брейді
#відгуки_chornobrova_karooka