Жінка з каюти №10 - Рут Веа Моя оцінка: ★★★☆☆ Що мені сподобалось? ✨ обмежене коло підозрюваних Я лю

Жінка з каюти №10 - Рут Веа

Моя оцінка: ★★★☆☆

Що мені сподобалось?

✨ обмежене коло підозрюваних
Я люблю такі історії — невелика кількість людей, обмежений простір, ніхто з цього судна не може нікуди подітись, звʼязку з рідними немає, поліція не може в будь-який момент зʼявитись на борту, потенційний убивця увесь час перебуває поруч, і Ло не знає, кому можна довіряти, бо лиходієм може виявитись буквально будь-хто.
Дякую, тепер я хочу прочитати ще щось таке 😔

✨ ненадійна оповідачка
Ло — виснажена, майже не спить, приймає антидепресанти і запиває їх алкоголем, а ще вона лише декілька днів тому пережила травматичний досвід і страждає від ПТСР, тому й інші пасажири, і вона сама (зрештою) починають списувати все на стрес або нестабільний стан. Я в якийсь момент теж вже не знала, що з того, що бачила чи чула Ло, було правдою.
Ну люблю я героїв, яким не можна довіряти. І що ви мені зробите? ☠

📚 заключна частина книжки
Ближче до фіналу я справді відчула, що читаю трилер — я почала хвилюватись за героїню, зʼявилось відчуття пастки і багато напруги. Було цікаво дізнатись, чи вибереться вона взагалі з цієї ситуації живою.

Що мені не сподобалось?

💫 дуже довга завʼязка
Я розумію, що на початку треба якось показати героїню, її стан, роботу, людей на борту і сам корабель.
Але тут зав’язка займає настільки багато місця, що приблизно всю першу третину книжки я сиділа в очікуванні того, коли ж нарешті почнеться та історія, заради якої я сюди прийшла.
Я читала початок декілька днів, бо мені просто не було достатньо цікаво 🐸

🤳 Ло
І тут справа не в тому, що вона травмована чи що в неї є якісь недоліки — я нормально ставлюсь до неідеальних персонажів (особливо якщо вони тільки-но пережили щось страшне).
Мене бісило те, що вона постійно робила дуже нелогічні речі.
Ну, типу… Вона переконана, що на кораблі є вбивця + вона розуміє, що цей вбивця може бути ким завгодно — пасажиром, членом екіпажу, власником судна, її клятим колишнім, врешті-решт. І при цьому вона практично всім підряд розповідає абсолютно все: що саме вона бачила, які підозри в неї виникають, кого вона шукає і які її наступні кроки.
Дивно, що від того, як часто я ляскала себе по лобі, в мене на голові не утворилась Маріанська западина 🤦‍♀
Мені хотілось сісти біля неї і сказати: Ло, серденько, а може, ми хоча б одній людині нічого не скажемо? Просто розглянь такий варіант, я не тисну.
І вона робила таку дурню не раз. І навіть не двічі. Вона так часто приймала ідіотські рішення, що мені було дуже складно переживати за її безпеку, бо значну частину проблем Ло буквально створювала собі сама.

✨ забута «робоча» лінія
Ло їде на цей круїз працювати. Це важливе професійне відрядження, хороший шанс для кар’єри, престижна поїздка, на яку запросили журналістів.
І що вона робить у межах своєї роботи? Практично нічого.
Я розумію, що після можливого вбивства її увага переключається. Це нормально.
Але якось з кожною сторінкою ми все далі відходили від її першочергового професійного завдання, і в якийсь момент почало здаватись, що те існувало виключно для того, щоб Ло мала причину сісти на цей корабель.

👭 розвʼязка
Я не скажу, що від першої сторінки знала абсолютно все, але коли велика таємниця почала розкриватись, я така: ну приблизно туди все і йшло 💀
Крім того, після розвʼязки почали відбуватися речі, в які важко було повірити — складно без спойлерів, звісно, але кілька подій були настільки неправдоподібними, що в мене було дуже багато питань щодо того, як ніхто з героїв цього не помічав.

Загалом враження від книжки дуже змішані, бо по суті тут було все необхідне, щоб вийшов справді цікавий, моторошний герметичний трилер.
Але для мене це все якось не спрацювало.
5-6 з 10 я б поставила — не настільки погано, щоб хотілося кинути, але і далеко не так добре, як «Нуль днів», яка мені справді сподобалася.

Видавництво: 🌟 РМ

#жінка_з_каюти_номер_десять_рут_веа
#відгуки_chornobrova_karooka