🛡 Страхування воєнних ризиків: яку модель варто обрати Україні У продовження новини, що уряд розшири

🛡 Страхування воєнних ризиків: яку модель варто обрати Україні
У продовження новини, що уряд розширив страхування воєнних ризиків викладаємо тези статті Олега Гетмана, асоційованого експерта CASE Україна та координатор Економічної експертної платформи:

Українському бізнесу потрібне не просто відшкодування збитків після ударів, а система, яка дозволить страхувати ризики, залучати кредити та інвестиції навіть під час війни.

Проблема масштабна: потенційні щорічні збитки основних засобів від війни оцінюються у $4–10 млрд і більше, тоді як нинішня ємність страхового та перестрахового ринку — менше $1 млрд. Тобто дефіцит покриття може становити $3–9 млрд і більше.

Саме тому головне питання — як використати обмежені державні кошти так, щоб вони залучали якомога більше приватного капіталу.

🔹 Модель M3, яку пропонують аналітичні центри, передбачає чотири рівні:
1️⃣ бізнес бере на себе франшизу близько 3–5% вартості об’єкта;
2️⃣ частину ризику покривають українські та міжнародні страховики;
3️⃣ далі підключається перестрахування;
4️⃣ держава бере на себе лише катастрофічний верхній шар збитків як stop-loss.

Окремо пропонується компенсувати 70–80% страхової премії, щоб страхування було доступним для бізнесу.

За попередніми розрахунками, така модель може давати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу.

Мінекономіки пропонує іншу логіку — first-loss.

Передбачається фонд на $3–4 млрд, із яких близько $1 млрд має дати держава, ще $2–3 млрд — донори. Бізнес сплачуватиме внесок на рівні 2%, а максимальна компенсація становитиме до $10 млн на одну юридичну особу.

Головна проблема цієї моделі — держава бере на себе саме перший і найчастіший шар збитків, тоді як приватні страховики підключаються пізніше.

Це означає, що бюджет може фактично заміщувати приватний страховий капітал замість того, щоб його мобілізувати.

Є й інші ризики.
⚠️ Якщо щорічні збитки сягають $4–10 млрд, фонд у $3–4 млрд може швидко вичерпатися.
⚠️ Однакова ставка 2% не враховує різницю між ризиком для підприємства в Києві, на заході України чи біля фронту.
⚠️ Серед можливих джерел фінансування розглядаються підвищення ПДВ, імпортного ПДВ або мит. За оцінками самої концепції, +1 в.п. ПДВ може дати близько $1 млрд, а внесок бізнесу 2% — ще близько $0,9 млрд.

Але платити за таку систему зрештою можуть усі споживачі через вищі ціни.

Держава не повинна ставати головним страховиком бізнесу. Її роль — брати на себе лише той катастрофічний ризик, який приватний ринок об’єктивно не може покрити.

Саме тому модель M3 виглядає стійкішою: вона дозволяє залучати більше приватного й міжнародного капіталу, менше навантажувати бюджет і створювати повноцінний ринок страхування воєнних ризиків.

Нагадаємо, CASE Україна - один із низки аналітичних центрів, що запропонували Уряду ефективний механізм страхування воєнних ризиків.

📩Підписуйся на "Ціну держави" |Наш Facebook | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою