🏆 За що дали Нобеля з економіки Нобелівську премію з економіки-2026 отримали американські економісти

🏆 За що дали Нобеля з економіки
Нобелівську премію з економіки-2026 отримали американські економісти Роберт Е. Голл зі Стенфорда та Майкл Вудфорд із Колумбійського університету — за створення мікроекономічних основ макроекономічної стабілізації.

Їхні роботи допомогли пояснити, як рішення окремих людей і компаній щодо споживання, заощаджень та цін перетворюються на інфляцію, спад або економічне зростання — і як центральні банки можуть на це впливати.

📚 Витоки цієї ідеї — у працях Джона Мейнарда Кейнса. Він вважав, що попит не завжди автоматично підлаштовується під можливості економіки: слабкий попит веде до безробіття й спаду, надмірний — до перегріву та інфляції.

Але у 1970-х прості залежності між інфляцією, безробіттям і виробництвом, зокрема крива Філліпса, почали давати збої. У США одночасно зростали і ціни, і безробіття — феномен, відомий як «Велика інфляція».

🧠 Роберт Голл розвинув ідеї іншого Нобелівського лауреата — Мілтона Фрідмана, який доводив, що люди орієнтуються не лише на поточний дохід, а й на очікувані доходи протягом життя.

У своїй роботі Голл показав: зміни споживання майже неможливо передбачити, бо домогосподарства реагують насамперед на нову інформацію про майбутнє.

Як пояснює «Еконс», якщо людина знає, що через пів року їй підвищать зарплату, вона може збільшити витрати вже сьогодні. Якщо ж очікує проблем — почне більше заощаджувати.

Через чотири роки Голл разом із Фредеріком Мішкіним проаналізував дані окремих домогосподарств і дійшов висновку: близько 80% поводяться відповідно до цієї теорії, а приблизно 20% фактично живуть від зарплати до зарплати.

🏦 Майкл Вудфорд перетворив ці напрацювання на фундамент сучасної монетарної політики. У книзі Interest and Prices 2003 року він сформував новокейнсіанську модель, побудовану навколо трьох ключових рівнянь.

Її головна ідея: процентна ставка впливає на споживання, а інфляція залежить не лише від поточного попиту, а й від очікувань бізнесу щодо майбутніх цін та витрат. Тобто центральний банк може керувати економічною активністю через ставку та очікування.

Економіст Тайлер Коуен називає Вудфорда одним із засновників forward guidance ("прогнозне орієнтування") — практики, коли центробанк пояснює, за яких умов змінюватиме ставку.

Сьогодні новокейнсіанські моделі використовують центробанки та міністерства фінансів по всьому світу. Як зазначає Нобелівський комітет, життєздатної альтернативи їм фактично немає.

Саме це використовував і НБУ з початком повномасштабки для стабілізації інфляції, зокрема, мотивуючи менше споживати і більше заощаджувати (зокрема, через ОВДП).

📩Підписуйся на "Ціну держави" |Наш Facebook | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою