#оффтоп ЗНО, КПІ і як все йде не по плану

У мене сьогодні робота закінчилася в 21, тому я замаханий, але тренд в 1 пост в день я не хочу збивати, тому сьогодні буде невеличка історія з свого життя. Розкажу вам за своє ЗНО і за те, що все часто йде не по плану.

Так ось, ще в 9 класі я для себе остаточно вирішив, що хочу бути програмістом. Я був задротом і як всі інші ГЕЙМЕРИ, я хотів би зробити свою гру. У мене сім’я лікарів, тому це ще битву, яку мені треба було перемогти, що у мене вийшло. Також ми з близькими друзями вирішили, що хочемо в Київ. Це ж столиця, будемо крутими, туди сюди. Тоді ми всі разом поставили ціль, що поступимо в Київ.

Вот настав 11 клас і треба думати куди конкретно я поступлю. Було прийняте рішення, що йду в КПІ, бо це топ-1, топ-2, топ-3 (у залежності від того хто як дивиться) технічний університет. Один з моїх друзів також хотів стати програмістом, тому ми двоє думали, що поступимо і буде топово. У нас була певна неоголошена конкуренція навколо того хто здасть ЗНО краще. Для того щоб поступити в КПІ, ми навіть пройшли заочно курси, які дають додаткові бали при вступі. Тим не менш, щоб туди попасти на програмну інженерію треба було мати 190+ в середньому по екзаменах, а це не легко.

І що тут сказати, ваш покірний власник каналу, м’яко кажучи, обісрався на ЗНО з тих предметів, які реально були важливі. Коли я поступав, то до уваги ще бралася фізика з великим коефіцієнтом. З фізикою у мене історично було все туго. У кінцевому рахунку у мене були такі результати:

- Укр мова 193
- Англ мова 197
- Математика 178 🤡
- Фізика 169 🤡🤡

З такими сочними результатами хрін я поступлю в КПІ на програмну інженерію, хрін я поступлю в КНУ на програмну інженерію. Таким чудом, я поступив не по першому, не по другому, а по П’ЯТОМУ пріоритеті на кібербезпеку в КНУ. Печальний факт у тому, що наступного року уже можна було поступати або з фізикою, або з англ і тоді я би пройшов на ту спеціальність, яку хотів. Щоб ще сіль на рану була посипана, мій друг поступив в КПІ на ПІ. Аааааа, despair😩. Це був сильний удар по моїй самооцінці. Найбільше, що мене бісило, що я знав, що я не виклався на максимум і я міг би краще здати це все, якщо б я приклав достатньо зусиль. Це те, що я не міг собі пробачити. Це був дуже чіткий життєвий урок.

Хоч у мене все пішло наперекосяк з планами, зараз то у мене все нормально у кар’єрі. Якщо хтось переживає, що вот у них там щось пішло не так і тепер все життя буде в дупі, то вот дивіться на мене, як на життєвий приклад того, що нема сенсу опускати руки і треба продовжувати рухатися вперед. Я знав, що я сильно налажав, але замість того, щоб зосереджуватися на цьому, я собі поставив ціль, що більше я не позволю так легковажно ставитися до важливих речей.

Цікаво почути чи були у когось також такі ситуації, де результати ЗНО або чогось схожого сильно змінило траєкторію того, куди ви рухалися!