Сьогодні типового поста не буде. Хочу поділитися ресурсом, який був зроблений близьким другом. Він того року дізнався, що у нього ADHD і він побачив, що в Україні з цим питанням все ще на дуже ранньому етапі. Так з’явився: http://www.adhd.in.ua. Портал зроблений краще, ніж всі мої проекти. Прям цукерка🍬.

Складно буває вклинутися в суспільство, коли ти трохи інший. Світ для тебе тоді працює по-іншому і ти відчуваєш себе чужим. Я це у певній мірі на своїй шкурі також відчув. Тому це критично важливо знайти людей, які пройшли або йдуть через той самий шлях. Я розумію, що для вас можуть здаватися певні речі очевидним, але це не завжди так просто. Якщо маєте друзів у яких є свої особливості, то не спішіть давати їм поради, бо ви не бачили світ через їхні очі і це лише може їх засмутити. Краще добре вислухати та підтримати. Це буде набагато приємніше і продуктивніше. У нас, в українській культурі, розмови за ментальне здоров’я – це поки новий концепт. Більшість людей були виховані терпіти. Да, це може зробило нас витривалішими, але це не є індикатором того, що це правильно. Через це трапляються випадки, коли людина просто не знає з ким поговорити, бо всі в ближньому оточенні тримають в собі, замість того, щоб розділити свої тягарі. Це доволі страшно ділитися своїми вразливостями. Нам вбито в голову, що здаватися слабким – ніколи. Але у вас є можливість стати тією людиною з якою ваші друзі, близькі, колеги - зможуть себе відчувати в комфорті і знати, що є людина, яка їх вислухає.

Для мене був складний урок того, що інколи люди просто можуть поділитися чимось. Це не значить, що людина чекає від вас якоїсь відповіді на питання або вирішення проблеми. Навіть тепер мені це вдається важко, бо я зразу продумую всі можливі варіанти для вирішення, але це не те, що тій людині в той момент потрібне і через це були моменти, коли я зробив лише гірше в процесі.

Я колись казав, що зроблю бота для анонімних питань. Коли я почав розбиратися, то вийшло це складнішим, ніж я очікував. Але я все одно шукаю якесь рішення для цієї задачі. Бо якщо ви не можете позволити собі психолога або у вас в оточенні нема людини, з якою ви можете поділитися своїми переживаннями, то так ви б могли написати анонімно мені, рандомній людині з Інтернету, яка вас судити не буде. Я попробую поділитися своїм поглядом або хоча б вислухати. Повірте, одна стіна тексту може зняти дуууууужеее великий камінь з душі.