З перших місяців війни нам постійно повторювали одну й ту саму тезу: якість завжди перемагає кількість. Краще мати 10 сучасних високотехнологічних систем, ніж 100 простих.
У короткій війні це, можливо, і працює. Але ми вже давно живемо у війні на виснаження. І тут правила зовсім інші.
Хороший приклад — FP-1 та FP-2.
Штілерман сам казав: не треба називати FP-1 та FP-2 якимись надтехнологічними дронами. Їхня головна перевага — простота, ціна та можливість виробляти їх масово.
Звісно, цей дрон можна зробити кращим. Поставити дорожчу навігацію, складнішу електроніку, збільшити дальність, точність, бойову частину. Але разом із характеристиками росте складність виробництва.
Потрібні дорожчі й дефіцитніші комплектуючі. Потрібні більш кваліфіковані працівники. Потрібно більше часу на збірку, тестування та контроль. І в якийсь момент замість умовних 1000 простих виробів ти отримуєш 100 дуже хороших.
Ми вже бачили значно технологічніші версії подібних дронів. Вони існують і працюють. Але вони не стали настільки масовими.
Бо простий виріб можна поставити на конвеєр, набрати звичайних людей, навчити їх конкретних операцій і масштабувати виробництво. А високотехнологічний продукт так просто не масштабується.
І те саме ми побачили з ракетами.
ATACMS — прекрасна ракета, яка дала нам дуже багато можливостей. Але їх було мало.
Storm Shadow / SCALP — та сама історія. Висока точність, серйозні можливості, складні цілі. Але це дорогі й складні ракети з обмеженими темпами виробництва.
Західна зброя чудово показала, на що здатна технологічна перевага. Але одночасно показала її головну проблему у великій затяжній війні:
якщо ти не можеш виробляти зброю масово — ти не можеш масово її застосовувати.
А війна на виснаження потребує саме постійного застосування.
Нам потрібна можливість не раз на декілька тижнів запускати кілька дорогих ракет і чекати красивих фотографій результату.
Нам потрібна можливість регулярно застосовувати десятки значно простіших і дешевших засобів.
Бо 50 дешевих засобів — це не просто один засіб, помножений на 50.
Це навантаження на ППО. Це необхідність закривати величезну територію. І це проста математика: навіть якщо противник збиває більшість — частина все одно проривається.
Саме тут кількість починає перетворюватися на якість. У війні, яка триває роками, вирішує не тільки те, наскільки технологічною є твоя зброя.
Вирішує, скільки одиниць ти можеш виготовити за місяць, скільки вони коштують і наскільки швидко ти можеш нарощувати виробництво.
Найкраща зброя у війні на виснаження — не обов’язково та, яка має найкращі характеристики на паперах. Це зброя, характеристики якої достатні для виконання завдання, але яку при цьому можна виробляти тисячами.
Нам, безумовно, потрібні високотехнологічні системи. Є завдання, які без них просто неможливо виконати.
Але основу довгої війни не можна будувати виключно на «вау-зброї», яку дорого виробляти, складно масштабувати і якої завжди не вистачає.
Нам потрібна проста формула:
достатня якість + низька ціна + простота виробництва + масовість.
Бо врешті-решт кількість теж має свою якість. І за роки великої війни ми побачили це максимально чітко.
Чекаю на вашу думку в коментарях 👍