Сон на війні.

Сон на війні.
На війні ми звикли терпіти. Голод, холод, біль, втому. Спати по 3–4 години, а іноді не спати взагалі. Заливати в себе енергетики, каву, закидатися нікотином і переконувати себе, що ще витягнемо.
Але є одна проблема. Ти можеш змусити себе працювати без сну. Але не можеш змусити свій мозок працювати так само ефективно.

Для екіпажу БПЛА — це втрата концентрації, реакції та точності. Пілот втрачає здатність до мікроконтролю дрона в польоті, а споряджаючий ризикує припуститися фатальної помилки під час роботи з вибухівкою.
Для артилериста — помилки в розрахунках, координатах і передачі даних.
Для піхотинця — запізніла реакція на загрозу, втрата пильності та орієнтації.
Для айстарівця — пропущені деталі на стрімах, неправильна оцінка обстановки та помилки в координації бою.
Але найстрашніше — те, що відбувається з психікою.

Недосип руйнує стресостійкість. Злість, тривога, апатія, байдужість. Навіть дрібні проблеми здаються непідйомними.
Притуплюється інстинкт самозбереження. Ти перестаєш адекватно оцінювати небезпеку. Не тому, що став хоробрішим, а тому, що мозок виснажений.
Іноді стає просто похуй, чи повернешся живим. І це не героїзм. Це тривожний сигнал.

На війні не завжди можна виспатися. Я це чудово знаю.
Але сон — не слабкість, не розкіш і не нагорода. Це частина боєздатності.
Ми бережемо ресурс техніки, але власний випалюємо до нуля.
І найстрашніше — ти можеш навіть не помітити моменту, коли твоє виснаження почне вбивати тебе або твоїх побратимів.

Думки Фронтовика ∆ | Підписатись