По-перше, П'єр-Емерік Обамеянг любить футбол, раз в 37 років підписався в Депортиво замість пенсіонерських ліг.
По-друге, габонець не кривить душею, коли описує безлад, який творився весь минулий сезон в Марселі. Збоку все виглядало точно так само.
"Клуб хотів, щоб я пішов, а я не збирався йти проти волі клубу. В нього й без мене проблем достатньо. Я б хотів лишитися, бо Марсель мені небайдужий, але ситуація була не та.
Нашою метою було вийти до ЛЧ, і ми не виконали цю місію. Єдиний позитивний момент - ми хоч до ЛЄ кваліфікувалися попри все, що сталося.
Дуже, дуже важкий сезон. Контекст незвичайний через все, що відбувалося в клубі. Це не було здорове чи стабільне середовище. Думаю, що кожен несе певну відповідальність за це - і гравці, і персонал, і керівництво. Комунікація між нами не працювала. Коли ти в Марселі, ти маєш створити свою бульбашку і не дозволяти нікому зовні впливати на себе. А ми цього не зробили - і поплатилися. Щойно ми програвали матч - це здавалося кінцем світу. Звідси й хаос".
Сам Обамеянг видав минулого сезону 14+10 за провансальців. Зважаючи на вік, він ледь не останній, кого варто звинувачувати в невдачах.
У топлігах можна на пальцях перелічити форвардів, які можуть стільки забивати в такому віці.
"Особистих жалів у мене від Марселя не лишилося. Я віддавався на повну, нікого не обманював. Для мене це був гідний поваги сезон, який, на жаль, погано закінчився".
Чому Депортиво, що повернувся до Прімери після 8 років? Чому не МЛС, Близький Схід чи модна нині Туреччина?
"Бо це історичний клуб і захопливий досвід. Я застав СуперДепор, який виграв Ла Лігу і грав у ЛЧ. Всі люблять Депортиво за той славний період, а я хочу стати частиною його історії. Залишити слід. Я отримував і інші пропозиції, але це виклик особливий. Ми маємо уникнути вильоту".