"Моя перша ЛЧ - ніби моя перша наречена!" - говорив лідер ультрас Комо Алессандро Джуммо. "Люди дуже нетерплячі. Поїхати до Європи на спаринг проти Ліверпуля чи Арсенала вже було мрією. А тепер настає найкраще".
Тим часом гендир Мірван Суварсо теж був весь на нервах. Дебют в ЛЧ мав стати випробуванням для реконструкції столітньої арени Джузеппе Сінігалья, яку клуб визначив критично важливою:
"Ми отримали величезну підтримку від влади та УЄФА. Ми відбудували Курву, трибуну ультрас, яка раніше навіть не була постійною спорудою. Для нас було дуже важливо зіграти вдома. Сінігалья, це місто та озеро - фундаментальні основи того, ким ми є".
Комо, може, і дебютував в ЛЧ, але загалом-то клуб має історію, якою пишається. Тут кажуть, що у 1980-х Curva Ovest була однією з найшанованіших бригад в Італії.
"Існує популярний вислів "Комо - з сильними". Наше місто було в таборі імператора Фрідріха Барбаросси проти Мілана, і цей історичний факт переслідує нас століттями. Тому ми завжди стояли і стоїмо проти міланських клубів та всіх, хто з ними пов'язаний", - розповідає Джуммо.
Таким, як він, роками доводилося нелегко. У 1980-х Комо мав пристойну команду, що грала в Серії А, але далі було одне банкрутство за іншим - і зрештою виліт аж до Серії D у 2017-му.
Поява в містечку індонезійських інвесторів із 44 млрд євро капіталу була дивом, у яке місцеві не могли повірити.
"Може, помилки й допускалися, але завжди з честю. Ми просто рухаємося надто швидко у всьому. 5 років тому у Комо було 800 уболівальників, а зараз 12000. Раніше в місті за Комо вболівала 1 дитина зі 100. Найімовірніше, це був мій хлопець, якого я брав з собою на Серію D. Інші лишалися вдома дивитися Мілан, Інтер чи Юве. А зараз? Купа дітей у футболках Ніко Паса й Мартина Батурини".
І це у всьому так. У середу Сеск Фабрегас дав прес-конференцію перед дебютом в ЛЧ у елегантному залі, на місці якого ще навесні були туалети, а в 1990-х - верф.
"Найважливіше – емоції, енергія, яку ми збираємося створити. Ми всі готові", - пообіцяв тренер.
І не збрехав.
Вчора Комо виніс РБ Лейпциг вперед ногами - 4:1.
А до того у трьох поспіль виїзних матчах Серії А зіграв 1:1 з Удінезе, 2:1 з Наполі та 4:1 з Дженоа.
Вам треба аналогії? Ман Сіті кінця 2000-х. Відчувається, що на Джузеппе Сінігалья відбувається щось дійсно грандіозне, і нам випало бути свідками його становлення.