Коли він перейшов до Барселони, то виявилось, що й Іспанія навіть близько не була готовою. 47 голів в 49 матчах!
"Ви не знайдете іншого гравця, який би забив цей м'яч. Не знайдете!" – зривався на крик Боббі Робсон після сольного голу Компостеллі.
Пеп Гвардіола, Луїс Енріке, Жозе Моурінью могли до ночі обговорювати тактику у тій Блауграні, але Роналдо плював на неї. У парі грати чи самотужки; на контратаках чи позиційно – він сам був схемою та рішенням.
Хорхе Вальдано грав з Марадоною, але тут інше – магія ніг помножена на 187 см зросту і статуру боксера.
"Коли атакує Роналдо, здається, що тебе атакує ціле стадо", – зізнавався легенда Реала.
І коли вони виходили за Бразилію в парі з Ромаріо – ну хто міг вистояти?
Селесао спокійно виграли Копу Америку та Кубок конфедерації у 1997-му, аж раптом за 8 днів до оголошення заявки на ЧС-1998 Ромаріо отримав травму. Роналдо лишився сам, і 43% газетних заголовків у Бразилії в останній тиждень перед Мундіалем були присвячені йому.
На той момент він вже покинув Барселону та грав за Інтер – команду зірок, де він був найбільшою.
У те, що бразилець зробив із Алессандро Нестою у фіналі Кубку УЄФА-1998, в Італії просто не хотіли вірити:
"Фінал у Парижі проти Роналдо – найгірше, що ставалося у моїй кар'єрі. Я безліч разів передивлявся ту гру, аби зрозуміти помилку. Ми програли 0:3. Лише з часом усвідомив – моєї вини не було. Роналдо неможливо було зупинити".
І тоді-то його й прозвали Феноменом.
Лонгрід до 50-річчя одного з найвеличніших нападників усіх часів читайте повністю тут.