А були ж часи, коли вони і близько не протистояли.
Ба більше - грали пліч-о-пліч!
Президент Марселя 1970-х Фернан Мерік був кінопродюсером, а бос ПСЖ Даніель Ештер - кутюр'є. Вони дружили, сяяли на червоних доріжках і були дуже далекими від політики ворожнечі. Make love, not war.
Ну, і якогось вечора в ресторані у них народилася абсолютно дика ідея - провести "спільний" спаринг проти Ботафого Жаїрзіньйо та Загалло, з яким були знайомі обоє.
"Я був добрим другом Меріка, а ПСЖ був заслабким для такого великого матчу. Ми мали Ілію Пантелича і Франсуа Мпеле, але ця угода повинна була зробити матч більш видовищним", - розповідав у 2014-му Ештер.
Не допомогло - Ботафого переміг 3:2. Чудернацький склад із 8 парижан та 5 марсельців не врятував навіть Жан-Поль Бельмондо, який трохи зіграв у воротах.
Ще через 6 місяців вже Марсель організував товарняк проти Барселони Кройфа та Нескенса, і позаяк чимало гравців поїхали до збірних, попросив у ПСЖ десант допомоги. Цього разу обійшлися без особливої форми - грали у стандартних футболках провансальців.
"Розумієте, ПСЖ був ще дуже молодим клубом і не конкурентом. Я знав Пантелича, він взяв мене під своє крило в Бастії. А от з Умберто доти ні разу не тренувався - ми грали лише один проти одного. Проте Кройфа не злякалися", - розповідав захисник Марселя Робер Буїж після несподіваних 3:1.
Згодом, у жовтні того ж 1975-го, об'єднана паризько-марсельська команда двічі зіграла проти видатного Фламенго Зіко - спочатку програли 0:1, а тоді втримали нічию 1:1.
Зараз всі учасники пригадують, що припинили ці матчі... фанати, які їх ігнорували. На другий поєдинок проти Фла на Велодром прийшло 443 людини.
"Навіть не згадуйте! Жах! При тому президент Мерік повторював, що "стадіон красивий лише коли повний", - сміявся Буїж.
Ясно, чому.
Дружба Марселя й Парижа була протиприродною за суттю. Натовп бажав крові, а не обіймів. І тоді прийшов Бернар Тапі...)