Цікаво, що якби в році так 2021 чи 22 сказали, що Гаррі Кейн стане володарем Золотого мʼяча, то це в

Цікаво, що якби в році так 2021 чи 22 сказали, що Гаррі Кейн стане володарем Золотого мʼяча, то це викликало би гомеричний сміх. На той момент це був просто забивний нападник «Тоттенгема» - вічного мема англійського футболу. Бо лондонський клуб вигравав… та нічого він не вигравав, то 4-те, то сьоме місця. А сам Кейн навіть в команді боровся за статус лідера з Соном, ну як боровся, наче вони завжди мали теплі відносини, але були роки, де кореєць навіть забив більше ніж Гаррі. На той момент англійцю було майже 30 років, він мав рівно 0 трофеїв та програвав у легендарності Джеймі Варді, який виграв чемпіонство з «Лестером». І напередодні свого 30-річчя Кейн був ближчим до арабських ліг, ніж до Ballon d’or. Однак Гаррі зробив хід конем, прийняв пропозицію «Баварії», і… Навіть тут стався черговий мем: беззаперечний фаворит будь-якого сезону Бундесліги умудрився програти титул «Баєру», котрий був місцевим аналогом Сперз. Тоді лише лінивий не знущався над Гаррі і над його кармою «вічного лузера», здавалося, що на його долю, крім забитих голів, нічого хорошого не припаде. Це був той момент, коли у звершення Кейна не вірив майже ніхто.

Але, мабуть, карма все ж існує і працює трохи по-іншому, ніж ми собі уявляємо. З тих пір Кейн завоював перші трофеї, став ще більш різноманітний та холоднокровний у своїй фатальності для суперників, почав забивати на всіх щаблях, у всіх змаганнях. І це, нагадаємо, в 32-33 роки, коли, наприклад, в Україні деякі клуби таких вікових гравців відправляють в медіалігу. Десь сумно, що поки жоден справді великий трофей так і не дався Гаррі: збірна була хороша, але традиційно через помилки тренера самознищилась, «Баварія» потрапила на ще більш злагоджене ПСЖ, навіть голів англійця не вистачало для проходу.

Чи справедливий Золотий мʼяч для англійського бомбардира? Слухайте, ну це все лірика, якщо людина виграє трофей згідно існуючих правил - то це вже законно і тому правильно. А от з точки зору внутрішніх уподобань окремих людей: ну цей рік дійсно видався непростий для визначення переможця. Секта Мбаппе звісно не погодиться. Дехто захоплюється грою Ламаля, і є за що. Хтось фанат Холланда, от недавно була ціла активна групка Деклана Райса. Але от якщо подивитися на всю карʼєру, на персонажа, який ніколи не скандалив, не нив, не сварився з тренером, не скаржився на долю - а пахав і працював над собою навіть після 30: Гаррі Кейн - це ідеальний образ. Це той бомбардир з нашого дитинства/юності, вимираючий вид гравця, коли клас форварда виміряли по забитих мʼячах, а не спринтах і спробах пресингу. Хоча, до речі, навіть сам Кейн любить грати із глибини, що відрізняє його вже геть від вінтажних персонажів. Одним словом, Золотий мʼяч Кейну - це винагорода за його шлях, за відданість футболу, за безкінечні голи, за ідеальний образ бомбардира та спортсмена, і отриманий він заслужено, навіть якщо хтось інший виграв більше трофеїв цього сезону.