Будь-яка реформа пенсійної системи повинна починатися з чіткого розуміння кінцевого результату.

Будь-яка реформа пенсійної системи повинна починатися з чіткого розуміння кінцевого результату. Якщо такого розуміння немає – це вже не реформа, а лише косметичні зміни законодавства.

Які конкретні результати має забезпечити пенсійна реформа?

🔹Гідний рівень заміщення доходу, або, простіше кажучи, гідну пенсію. Людина після завершення трудової діяльності не повинна опинятися за межею бідності, а має отримувати справедливий відсоток від свого звичного заробітку (щонайменше 40%, а краще 50–60%). При цьому мінімальна виплата має відповідати реальному прожитковому мінімуму, а не лише формально встановленому законом.

🔹Фінансову стійкість системи на довгостроковий період. Маємо створити систему, яка не потребуватиме щорічного ручного втручання Уряду для забезпечення пенсіонерів.

🔹Справедливі та прозорі правила. Кожен, хто працює і сплачує внески, повинен бачити прямий зв'язок між власним трудовим внеском і розміром майбутньої пенсії. Без викривлень, «зрівнялівки» та спецпривілеїв, не забезпечених фінансуванням.

🔹Розвиток пенсійних накопичень та інвестиційних інструментів. Маємо розуміти, що досягти перших двох цілей лише змінами до солідарної системи в умовах демографічної кризи неможливо. Запровадження накопичувального рівня має не лише сформувати пенсійний капітал для майбутніх пенсіонерів, а й стати джерелом довгострокових інвестицій у відновлення та зростання української економіки. У цьому контексті я вже подав разом із колегами законопроєкт №15570 про добровільні пенсійні фонди, спрямований на розвиток недержавного пенсійного забезпечення та створення умов для пенсійних накопичень.

Нам не потрібна реформа заради реформи. Потрібні комплексні зміни з чітким баченням справедливого пенсійного забезпечення для кожного українця.