Наступний тиждень — бюджетний.

Наступний тиждень — бюджетний. Отже, почуємо і побачимо традиційний фестиваль календарно-обрядового мистецтва від опозиції всіх кольорів та відтінків про «не те», «не туди», «не так» і «як було б краще, якби їх повернути до крісел». Ритуальні пісні-танці під Хелловін передбачають такі незмінні номери:

- гімн про підняття зарплат бюджетникам із одночасним скасуванням податків бізнесу;

- родинно-побутові пісні про підняття зарплат «відреформованим з міжнародниками» органам із зменшенням недореформованим;

- депутатську ліро-епічну думу про скасування видатків на марафон із одночасним підвищенням видатків на Суспільне (які вже сягнули, на хвилинку, 3 млрд — вчетверо більше за марафон);

- колективний театралізований плач про неприпустимість позбавлення приватних фондів грошей від угод зі слідством… І багато чого ще цікавого і захоплюючого.

Якщо запитаєте мене, то я особисто очікую бардівську лірично-романтичну багатосерійну від колишнього нашого спікера Діми Разумкова про неприпустимість підвищення зарплат чиновників та депутатів. Тих самих, які і він, і його удавана депутатська група привласнили собі в сумі 18,9 млн грн за рахунок попереднього підвищення у 2025 році. Обожнюю цей жанр, який у виконанні його автора досяг неперевершеного апогею лицемірства. Просто не можу стримати сльози.

У підсумку бюджет приймуть у першому читанні. І за нього проголосують багато з тих, хто його критикував. Я також проголосую за бюджет — документ, який ніколи не є досконалим, завжди є поганим для всіх учасників компромісом. Але коли він є — це непорівнянно краще, ніж коли його нема. Бо без нього у фінансах біда.

Тож приймемо бюджет у першому і підемо шукати гроші на покриття дефіциту.