Рахункова палата проаналізувала звіт ФДМУ за 2025 рік.

Рахункова палата проаналізувала звіт ФДМУ за 2025 рік. За наведеними у звіті даними, Фонд забезпечив понад 9,5 млрд грн надходжень до держбюджету.

Майже половину цієї суми (4,5 млрд грн) отримано від реалізації санкційних активів, тобто майна, стягнутого за рішеннями суду в дохід держави. Ще 3,38 млрд грн надійшло від приватизації держмайна. Річний план за цим напрямом виконано на 106%. І в результаті бюджет отримав на 183,8 млн грн більше, ніж передбачалося.

Але за непоганими загальними цифрами є проблеми. В 2025-му приватизація принесла майже утричі менше, ніж роком раніше, а з 5 великих об’єктів продано лише 2. Понад 70% активів в управлінні ФДМУ залишаються неліквідними – їх складно продати. 

Тим часом заборгованість із зарплати на підприємствах в управлінні Фонду зросла на 167,2 млн грн – до 852,7 млн грн. «Земельний банк», через який державні с/г землі передають у користування на аукціонах, також не виконав план: до держбюджету надійшло 212,3 млн грн із запланованого 1 млрд грн.

Рахункова палата також звернула увагу, що у звіті Фонду, попри велику кількість статистики, немає повної оцінки ефективності управління держпідприємствами та втрат бюджету через неефективне використання державних активів.

Усе це вчергове доводить: держава не може роками тягнути на собі підприємства, які не працюють, накопичують борги та поступово втрачають свою цінність. Те, що підприємство належить державі, ще не означає, що воно приносить користь країні та людям.

У власності держави мають залишатися стратегічні підприємства – зокрема ті, від яких залежать оборона, енергетична безпека та робота критичної інфраструктури. Решту потрібно прозоро продавати через відкриті аукціони. Якщо ж від підприємства залишилися лише назва та борги – необхідно завершувати ліквідацію.

Головна мета приватизації – знайти ефективного власника, який інвестуватиме в розвиток, створюватиме робочі місця, платитиме людям «білу» зарплату, а державі – податки.

Водночас стратегічний статус не може бути виправданням збитків і бездіяльності. Державним підприємствам потрібні чіткі фінансові плани, конкретні завдання та керівники, відповідальні за результат.