Це був звичайний, заздалегідь підготовлений, стандартний пост, який можна поставити за результатами

Це був звичайний, заздалегідь підготовлений, стандартний пост, який можна поставити за результатами будь-якого заходу.

Але мені здається, ми всі вже достатньо дорослі для заговорювання проблем, імітації їх вирішення та брехні собі.
Треба речі називати своїми іменами і бути чесними. Перед собою.

Сказати чесно, що найголовніша проблема нашої економіки — це війна. І жодної іншої співставної за масштабами з нею проблеми нема. Проти неї нема ліків, програм підтримки бізнесу, страхувань. Війна, що ведеться на нашій території, не поєднувана у будь-якій конструкції з розвитком економіки.

Віра в протилежне — ідіотизм або лукавство.
І неправда, що ми не можемо цього змінити. Можемо. Чітко комунікуючи запит на мир, даючи тим самим владі підставу для його досягнення.

70%+ в опитуваннях КМІС людей, готових терпіти війну вічно, прекрасні, але я давно не зустрічав їх у живій природі. Може, просто не щастило.

Тепер про довіру або не довіру до влади. У звʼязку з корупційними скандалами, що звучало червоною ниткою на форумі.
Переконаний довіра або не довіра, як і відповідальність мають мати індивідуальний характер, стосуючись покидьків і не породжуючи узагальнень, які умисно або ні шельмують тих у владі, хто не краде. Бо це не чесно і не справедливо.

А довіра до будь-якої влади відновлюється виборами. Яких переважна більшість суспільства хоче. Хоче і велика частина влади, бо сьогодні влада для тих, хто не краде, а їх більшість, — це тяжкий хрест і безмежна відповідальність, що тисне на тебе щосекунди.

Але хочеш — не хочеш, вибори — це теж питання миру. Чим скоріше мир — тим скоріше перезавантаження через вибори. До досягнення миру — не знаю, як провести вибори так, аби не породити ще більшу кризу недовіри вже до нової влади.
І Міша теж не знає, не вірте в казки.

Тому про що б, де і з ким би ми зараз не говорили, ми або говоримо про мир, або мир заговорюємо. А заговорювати права не маємо.
Щоб не брехати собі.