♻️Чи підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства спір щодо користування келією між колишньою монахинею та релігійною організацією❓
Постанова ВП ВС від 09.09.2026 у справі № 607/15144/20
1️⃣1. Спір у цій справі виник між сторонами щодо права користування колишньою монахинею приміщенням (келією), яке належить на праві власності Релігійній організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви» (далі - Спасо-Преображенський монастир, УГКЦ відповідно).
📖Стислий виклад змісту консультативного висновку ЄСПЛ
2️⃣64. Приміщення монастиря або жіночого монастиря, включаючи монастирські келії, можуть вважатися «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції, розтлумаченої у контексті статті 9, для осіб, які мають достатні та постійні зв`язки з цими приміщеннями. Якщо ці зв`язки базуються виключно на релігійних підставах, то статус цих осіб у відповідній релігійній громаді, яка займає ці приміщення, стає особливо важливим.
3️⃣65. Застосовність статті 6 Конвенції, а отже, і гарантованого нею права на доступ до суду, до провадження у національному суді залежить від того, чи стосується спір права, яке, принаймні на спірних підставах, можна вважати визнаним у національному законодавстві. Це питання має вирішувати насамперед національний суд, який повинен ретельно розглянути подану до нього позовну заяву та надати переконливе обґрунтування висновку, зробленого з цього питання, з урахуванням відповідного національного законодавства та судової практики щодо автономії релігійних організацій.
4️⃣66. Якщо національний суд дійде висновку, що, з огляду на обставини справи та відповідне національне законодавство, позивач у провадженні не може зараз претендувати на будь-яке «право», навіть на спірній підставі, щодо келії, яку вона раніше займала, то з цього випливає, що відповідно до статті 6 Конвенції не потрібно визначати обґрунтованість цієї вимоги. Однак, якщо національний суд дійшов висновку, що право, на яке претендує позивач, є принаймні спірним і що інші умови для застосування статті 6 також виконані, то вона, в принципі, мала б право на розгляд своєї вимоги відповідно до вимог справедливого цивільного судочинства, які були викладені в практиці Суду за цією статтею.
📖ВИСНОВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА (статті 19 ЦПК)
5️⃣142. Релігійний характер спірних правовідносин, статус однієї зі сторін як релігійної організації, а також культове чи інше спеціальне релігійне призначення спірного приміщення самі собою не виключають юрисдикції національного суду.
6️⃣143. Спір щодо користування приміщенням, яке належить релігійній організації, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства відповідно до статті 19 ЦПК, якщо позивач обґрунтовує заявлену вимогу не лише канонічним статусом, внутрішніми правилами чи рішеннями релігійної організації, а стверджуваним цивільним правом або охоронюваним законом інтересом, які за національним законодавством можуть вважатися визнаними принаймні на спірних підставах. Визнання спору таким, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, не вимагає на стадії відкриття провадження у справі остаточного висновку суду, що вимоги позивача є повністю або частково обґрунтованими. Існування такого права, його зміст і підстави для судового захисту суд перевіряє під час вирішення спору по суті.
7️⃣144. Розглядаючи такий спір, суд не може підміняти собою органи релігійної організації у питаннях віровчення, канонічного статусу особи, внутрішнього устрою, правил чернечого життя, дисципліни, підпорядкування чи оцінки правильності канонічних рішень, оскільки ці питання належать до сфери автономії релігійної організації, гарантованої Конституцією України, Законом № 987-XII та статтею 9 Конвенції. Водночас це не позбавляє суд повноваження вирішити спір про цивільне право або інтерес із застосуванням норм національного права та Конвенції, беручи до уваги автономію релігійної організації як межу допустимого судового втручання.