➡️Писали диктант там, де заставала служба.

➡️Писали диктант там, де заставала служба. Хтось — на блокпосту, хтось — у черговій частині, хтось — між патрулюванням міста, а хтось — у робочому кабінеті. Службові завдання ніхто не скасовував, але кожен, хто мав таку можливість, знайшов час для спільної мовної події.

«Найголовніше, мова не тільки для всіх, а й для кожного», — ця думка з фіналу цьогорічного тексту особливо точно передає його зміст. Адже за кожним словом стоїть хтось особливий: людина, якій хочеться зателефонувати, написати листа, зізнатися у своїх почуттях або просто нагадати, що її чекають.

Кожен — на своєму місці, зі своїми завданнями й турботами. Але всіх єднає українська мова — та, що береже наше коріння, допомагає відчувати одне одного й нагадує: навіть на відстані ми можемо бути близькими👥.