545 років тому, 30 серпня 1481, стратили двох князів, які хотіли повернути Києву княжий стіл Михайло

545 років тому, 30 серпня 1481, стратили двох князів, які хотіли повернути Києву княжий стіл

Михайло Олелькович та Іван Гольшанський-Дубровицький — православна аристократія Великого князівства Литовського, нащадки Гедиміна. Причина їхньої страти визріла за десять років до того.

У 1471-му помер київський князь Семен Олелькович, і правитеоь ВКЛ і Польщі Казимир Ягеллончик скористався нагодою: удільне Київське князівство скасував, а воєводою поставив Мартина Гаштольда — католика й людину не князівського роду. Михайло Олелькович, молодший брат покійного, залишився ні з чим. У 1480-му Гаштольда перевели до Трок, але київське воєводство знову дісталося не Олельковичу, а боярину Івану Ходкевичу, який ревно виконував королівську волю.

Тоді троє родичів — Олелькович, його двоюрідний брат Федір Бельський і свояк Гольшанський — вирішили усунути Казимира: чи то на полюванні, чи то просто на весіллі Бельського, куди короля запросили гостем.

Змову видали, і того ж року двох організаторів схопили й стратили. А третій, Бельський, утік до Москви — просто з власного весілля, покинувши молоду дружину Анну Кобринську. Повернути її він домагався роками, але марно: з Литви відповіли, що силою вільних людей у неволю не віддають.

Далі починається та частина історії, яку писали вже в Москві. Тамтешні літописи запевняли, що змовники обіцяли передати Івану III усі землі по Березину, хоча Слуцьк і Копиль, головні володіння Олельковича, лежали за 500—600 кілометрів від московського кордону. Ймовірно, джерелом цієї версії був сам Бельський, якому на новому місці належало якось пояснити, за що його годувати.

Разом зі змовою скінчилася й традиція княжого Києва: удільного князя місто більше не побачило ніколи. А вже наступного року хан Менглі Ґерай спалив Київ — і виявилося, що воєвода не вміє організувати успішну оборону.

Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads