Уся церемонія на палубі «Міссурі» почалася о дев'ятій ранку за токійським часом і тривала рівно 23 хвилини. Над палубою при цьому майорів американський прапор із 31 зіркою — той самий, що його ніс корабель Метью Перрі, чия ескадра в 1853 році змусила Японію відкрити порти для зовнішньої торгівлі.
Першим до столу підійшов міністр закордонних справ Японської імперії Шіґеміцу Мамору, який дійшов до нього з ціпком і на дерев'яному протезі. Від СССР акт підписав генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко, уродженець села Косенівка на Уманщині, якому на той момент виповнилося лише сорок років.
Найцікавіше сталося за спиною Дугласа Макартура, коли той ставив свій підпис від імені союзних держав. Позаду верховного командувача демонстративно поставили генералів Артура Персіваля й Джонатана Вейнрайта, які в 1942 році здали японцям Сінгапур і Коррегідор, а з полону вийшли тільки в 1945-му.
Про цю деталь дізнався Олександр Довженко й 3 вересня записав у щоденнику:
«Не можу тільки пробачити генералу МакАртуру, що, підписуючи капітуляцію Японії, підвів із собою до великого історичного стола двох своїх побувалих у полоні генералів. Ох і влетить йому від Трумена! Отаке вчинити. Який всесвітній сором! Полонених, замість того щоб розжалувати їх, перевірити в концтаборі й проробити так, щоб знали до четвертого коліна, як потрапляти до полону. Замість того, щоб довідатись шляхом серйозних досліджень, чи не були часом вони японськими шпиками, чи не допомагали японському фашизму, оцих-от підозрілих полонених так одразу покликати до столу як переможців, товариші, що ж це таке?»
Сарказм тут адресований сталінському режимові, де кожен полонений автоматично ставав підозрюваним у зраді. Закінчує запис Довженко вже без іронії: йому радісно, що на світі є горді люди, спрямовані на збереження життя й на довіру до людини.
🎬 Докладно про останні тижні війни, спробу перевороту в Токіо та долю Дерев'янка — у нашому торішньому стрімі
Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads