Частина 2/2 В цій частині УП поговорили з командирами нижчих рівнів і солдатів, які безпосередньо вт

Частина 2/2

В цій частині УП поговорили з командирами нижчих рівнів і солдатів, які безпосередньо втілювали задум командування у життя.

...

Перші 2–3 тижні в обох наступальних операціях були "максимально успішні". На початкових етапах росіяни ще не розуміли, що Сили оборони почали наступ, по-друге, боялися про це доповідати керівництву.

💬 Тільки коли ми до Мирного підійшли (10 кілометрів углиб позицій росіян), вони зрозуміли, що є якась двіжуха, – каже один з учасників.

💬 Перші дні операції не були складними. Ми швидко знайшли позиції, могли навіть під'їхати до них на машинах, – ділиться командир взводу БПЛА батальйону БпС "Боривітер" 95-ї бригади Максим Маслівець

Утім, ключова причина, чому росіяни не розуміли, що відбувається, полягала в успішній тактиці, яку застосувала українська армія – інфільтрація. Сили оборони буквально віддзеркалили методи роботи противника. Замість здійснювати лобові штурми, вони швидко та непомітно просочувалися через позиції росіян маленькими групами.

Вибивати противника вручну – одна з найважчих задач у нинішній війні в принципі. У ДШВ її зазвичай виконує елітна бригадна розвідка.

💬 Усі перебігали через посадки – і це правильно, бо так і мало бути, але нам це все потім треба було зачищати. Це все було на розвідниках. Через це ми втратили багато людей. Найбільші втрати ми понесли у цих стрілецьких боях і через дрони. Як тільки нас виявляв противник, туди летіло все. На одну з наших груп за пів години прилетіло 12 "Молній", – розповідає командир одного з розвідувальних підрозділів.

ℹ️ Один із героїв цього тексту попросив відмітити свого побратима – 27-річного молодшого сержанта Володимира Шишоголіка. У групі розвідників 80-ої бригади він зачищав ті самі посадки. Загинув зі зброєю в руках.

Російські оператори "включалися" в роботу за кілька тижнів після початку операції. Зокрема, на Олександрівський напрямок був оперативно перекинутий "Рубікон"

💬 За три тижні противник зрозумів, що щось тут не чисто – і обидві російські армії, які стояли навпроти нас, підтягнули свої резерви, – пояснює командир роти ударних БПЛА батальйону БпС "Боривітер" 95-ої бригади Андрій Сергієнко

Якість роботи екіпажів була за українською армією, але кількість запущених дронів – усе ж за російською, розповідають військові.

Після початку другої наступальної операції росіяни взялися активно мінувати дороги та саджати свої “ждуни” на перехрестя
Українським підрозділам для протидії довелося сформувати окремі екіпажі, які регулярно пролітали над дорогами і моніторили їх на предмет "ждунів".

💬 Усередині весни "Рубікон" фактично перерізав нам логістичні шляхи. На мою автівку, яка загрузла, прилетіло від 30 до 50 бортів. Окремо скажу, що складнощів додало те, що весна була дощовита – це розмило польові дороги. .. Що нам допомогло: за кілька тижнів після початку другого етапу нам підвезли кращі борти і вони могли літати не на 10–15 кілометрів, а на 25–30. Це дозволило нам глибше діставати противника і працювати з більш безпечного місця, – розповідає комвзводу з 95-ої бригади Максим Маслівець.

Якщо ж говорити про складнощі наступу, то тут співрозмовники виділяють три ключові аспекти.

▪️ Брехня своїх щодо фактичної глибини проникнення росіян. На початку другої наступальної операції СОУ постали перед тим, що реальна лінія зіткнення не збігалася з тією, яка була нанесена на карту. Тож перед початком наступальної операції СОУ мали дозачистити свій тил.

УП відомо про подібну ситуацію щонайменше на трьох ділянках:

▪️ у населеному пункті Андріївка-Клевцове (колишня Іскра) Донецької області, через який проходила 80-та бригада. В Іскрі сиділо до взводу противника;
▪️ у Коломійцях та Олексіївці Дніпропетровської області, через які йшла 95-та. Ба більше, в Олексіївці сиділи російські пілоти;
▪️ у лісі на схід від Великомихайлівки Дніпропетровської області, через який рухався полк "Скеля"

▪️ На деяких ділянках наступу були вирізані та заміновані всі посадки, що змушувало військових довго й ризиковано переміщуватися по відкритій місцевості.

💬 Усі посадки або заміновані, або вирізані під кілзону. Там ніхто не збирався наступати, я не знаю, нашо вони (українські підрозділи, які стояли на цій ділянці раніше – УП) це зробили. Це пі*дєц, як нам усе ускладнило. Заїць (командир 20-го корпусу), який прийшов уже під час наступу, такого б не допустив, – розповідає один із командирів-учасників операції.

❗️ За даними трьох співрозмовників УП у Силах оборони, командира ⚔️ 20-го корпусу Святослава Заїця, вихідця з ДШВ, розглядають як кандидата на посаду командувача Сухопутних військ. Його місце в 20 АК може посісти командир 🔗 141-ї бригади, екскомбриг 59-ї бригади – підполковник Богдан Шевчук.

▪️ Просування ускладнювала довга логістика та річки (зокрема ріка Вовча). Частина військових переконані, що командування не врахувало "логістичні можливості" бригад.

💬 У нас ні квадроцикли, ні бронемашини, які завозили майно, не могли під'їхати на потрібну відстань. Ходили на своїх двох, коли були – на НРК. Була важка логістика, – розповідає десантник.

Окрему роль військові відводять логістиці та транспортуванню через річку. Для переходу водойм наводили тимчасові переправи. На одному з переданих УП відео добре видно, як двоє десантників під звуки вибухів разом зі спорядженням перепливають річку на надувному човні й рухаються далі, на зачистку посадок. Також були ті, хто переходив річку вплав – потім їм дроном скидали сухий одяг.