Другий мехбат 66-ї ОМБр розповідає, чому вони "Онуки Адольфівни" .

Другий мехбат 66-ї ОМБр розповідає, чому вони "Онуки Адольфівни"

...

Тож все таки для тих, хто ще не знайомий з нами та досі дивується, що це за бабуся у нас на гербі - публікую історію назви батальйону, походження шеврону і чому це так символічно для усіх бійців та управління.

Назву та символ «Онуки Адольфівни» приніс у батальйон новий командир, коли прийняв управління підрозділом. Під час несення військової служби у попередньому підрозділі, КСП батальйону знаходилося в будинку, який єдиний вцілів у селі.

Мальовничий будинок ззовні був розписаний українськими орнаментами а в середині будинку відчувалася нота архітектури яка відображала український історичний побут. Внаслідок ворожого обстрілу будинок сильно постраждав, а коли довелося покидати будинок, тоді ще лейтенант ГОРОБЕЦЬ «Юдж» Юрій Васильович забрав з собою один із вцілілих предметів у будинку – старий портрет жінки, який висів на стіні і прийняв його за свій особистий талісман. Пізніше, з цікавості та бажання дізнатися більше про портрет, йому вдалося зв’язатися з мешканцями того будинку, які виїхали після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Від її онуки вдалося з’ясувати, що жінку звали Ганна Адольфівна. Після цього управління батальйону, яке знаходилися та проживали в тому будинку, почали називати себе «онуками Адольфівни» в пам'ять про власників будинку, їх відданість українським народним традиціям а також говорили, що саме портрет жінки на стіні захистив дім та її «онуків».

Після переходу до 2 механізованого батальйону, майор ГОРОБЕЦЬ Ю.В. приніс цей символ з собою. Портрет Адольфівни став талісманом його нового підрозділу та висить на стіні КСП 2 механізованого батальйону, а військовослужбовці позиціонують її своїми онуками.

Командир 2 механізованого батальйону майор Юрій «Юдж» ГОРОБЕЦЬ започаткував традицію та систему заохочення, згідно якої, військовослужбовці, які зробили внесок у розвиток батальйону, нагороджуються шевронами із зображенням Ганни Адольфівни, якої з повагою притримуються не один рік.