Mark Hertling, відставний генерал-лейтенант армії США, написав хороший тейк про те, як Україна динам

Mark Hertling, відставний генерал-лейтенант армії США, написав хороший тейк про те, як Україна динамічно перетворюється з отримувача західної допомоги на повноцінного оборонно-промислового партнера Європи.

Особливо це простежується на фоні угоди з Британією, яка передає Україні технології для складання ракет Storm Shadow в обмін на доступ до унікальних українських бойових даних

...

В України є географічна проблема, очевидна кожному: Росія розкинулася на одинадцять часових поясів і має величезну стратегічну глибину. Тож Україна побудувала потужну власну галузь дронів і ракет, щоб уражати російські літаки, склади боєприпасів, штаби, залізничні вузли, нафтопереробні заводи, ракетні виробництва та логістичну інфраструктуру. Що більше зростають ці спроможності, то менше залишається недосяжного для ударів. Допомога у складанні сучасної західної крилатої ракети Storm Shadow просуває цей процес далі — і, є надія, звільнить Україну від частини обмежень, пов'язаних із західними ланцюгами постачання, логістикою та запасами.

Британія не просто дає більше ракет — вона розкриває чутливу технічну інформацію, яка допоможе Франції та Україні налагодити складання Storm Shadow на українській землі.

Україна стала однією з найбільших у світі лабораторій сучасної війни. Це не зовсім нове явище — армії завжди швидко адаптувалися, коли від цього залежало виживання. Але Україна вивела адаптацію на новий рівень. В епоху ШІ, цифрового зв'язку, краудсорсингу, доступних комерційних технологій і надзвичайно швидкої розробки програмного забезпечення цивільними волонтерами, які допомагають із закупівлями, — і коли на кону саме існування країни — українці стиснули традиційний цикл бойової адаптації.

Уся виробнича вертикаль оборонки — від лабораторій до заводів і поля бою — постійно змінюється на основі майже миттєвої інформації з передової. Дрони, засоби РЕБ, сенсори, програми наведення, системи бойового управління й автономні технології тепер проєктують, випробовують проти противника, який активно намагається їх здолати, доопрацьовують і повертають у бій за тижні, а іноді й за дні.

Україна вже не отримувач, який чекає, поки західні уряди вирішать, якою зброєю можуть поділитися. Все більше вона стає оборонно-промисловим партнером, який пропонує Європі те, чого та не може виготовити самотужки: свіжий бойовий досвід протистояння великій військовій потузі. Саме це вона й запропонувала Британії.

Важливі питання залишаються відкритими: які саме компоненти Storm Shadow виготовлятимуть в Україні, які й далі надходитимуть з Європи, як швидко можна почати виробництво і скільки ракет вдасться випустити. Але стратегічний напрямок важить більше за цифри. Україна поступово перетворюється зі споживача західної військової техніки на учасника європейської оборонно-промислової бази.

У Москві добре розуміють, що це означає. Український завод, який вироблятиме крилаті ракети для власної армії, очевидно стане російською ціллю. Але серйозніше питання, яке порушують московські погрози, інше: де, на думку Росії, закінчується цей перелік цілей? Сучасну ракету виробляють не в одній будівлі й навіть не обов'язково в одній країні. Її електроніка, програмне забезпечення, двигуни, системи наведення, вибухівка, інженерні знання, фінансування та перевезення можуть бути розкидані по всій Європі.

Росія вже показала, як можна атакувати цю систему, не запускаючи ракети по країні НАТО. Європейські спецслужби фіксують зростальну кампанію пов'язаних із Росією кібератак, диверсій і шпигунства. Лише минулого тижня естонська влада розслідувала диверсію на об'єкті компанії, яка постачає Україні наземні роботизовані комплекси.

Спочатку Європа і США озброювали Україну. Потім європейські уряди й компанії почали інвестувати в українське оборонне виробництво. Тепер Україна дає щось у відповідь: знання з поля бою, технологічні інновації, бойові дані та важко здобутий досвід, якого все більше потребують самі європейські армії. Відносини перестають бути відносинами донора й отримувача — це радше партнерство у розбудові спільної оборонно-промислової екосистеми.

❗️ Тож візит Бернема дав уявлення про те, як може виглядати наступна фаза цієї війни — і, можливо, європейська безпека після неї. Путін розв'язав війну почасти для того, щоб не пустити Україну до європейської архітектури безпеки. Натомість він штовхнув її до глибшої інтеграції із Заходом — і, схоже, допомагає перетворити країну, яку Європа мусила захищати, на країну, яка вчить Європу захищатися.