Український фронт тримається міцно.

Український фронт тримається міцно. Але європейські союзники мають подвоїти підтримку. У цій війні вони бачать своє майбутнє, і саме в Україні має починатися їхня оборона, пише журнал The Economist

Росія різко посилила повітряну війну проти українських міст, прикордонних переходів та інфраструктури далеко від фронту. Це стало можливим завдяки новим технологіям — зокрема переходу від гвинтових «шахедів» до реактивних. Застосовуючи mesh-мережу радіоретрансляторів між дронами, Росія може полювати на рухомі цілі на кшталт потягів, а не просто наосліп летіти на задані координати. Вона також будує власний аналог американського Starlink, що загрожує дати їй серйозну перевагу в далекобійних ударах у 2027 році.

Друга сильна сторона Росії — обсяг. Її план випуску реактивних «шахедів» на цей рік, як повідомляють, становить 24 тисячі. За однією з оцінок, вона здатна запускати понад сотню балістичних ракет щомісяця. З огляду на критичний дефіцит засобів ППО в України та її союзників, зокрема перехоплювачів Patriot, це серйозна проблема.

Ця нова зброя не принесе Росії раптової перемоги. Пряма воєнна вигода від підриву торгових центрів, заправок, потягів та інших цивільних об'єктів мізерна. Але Путін вірить — якщо посіяти достатньо страху, підточити суспільний дух і добити економіку, він зламає волю українців. Не допомагає й те, що українська політика зіпсувалася на тлі нарікань на централізацію влади президентом і на поширену корупцію. Якщо Путін має рацію і люди почнуть тікати з України або забракне грошей, це зрештою вдарить і по фронту.

Україна та її західні партнери мусять довести, що він помиляється. На жаль, це буде важко — і, найпевніше, неможливо до того, як виснажлива зима додасть українцям тягаря.

Деякі заходи технічно очевидні, але політично складні. Американський уряд та Ілон Маск могли б дозволити Україні розширити використання Starlink над частиною території РФ. Це допомогло б нищити російські пускові установки. Але мало хто очікує їхньої згоди — через перебільшений страх ескалації.

Пріоритет — швидше доправити Україні більше європейських грошей. Цьогорічні обіцянки країн НАТО надати Україні 60 мільярдів доларів двосторонньої військової допомоги досі не виконані. Українські військові говорять про 27 мільярдів доларів бюджетного дефіциту — і водночас планують запустити цього року 10 мільйонів дронів. Обіцянка ЄС надати 90 мільярдів євро (103 млрд доларів) виконується загалом за графіком, але виплати варто пришвидшити.

Ці гроші потрібні, щоб підперти економіку. Але вони так само критичні, щоб пришвидшити українські військові інновації й допомогти оборонній промисловості, яка стрімко зростає, швидко їх масштабувати. За західної підтримки Україна з часом може налагодити власне виробництво дешевих ракет і перехоплювачів.

Європа вже зробила чимало для підтримки України — почасти заступивши місце США після того, як Трамп згорнув американське фінансування. Просити більшого може видатися нерозважливим, надто коли частина популістських правих партій закликає скоротити витрати. Утім моральний аргумент на користь підтримки України залишається сильним, а егоїстичний ніколи не був переконливішим.