Виступ Андрія Білецького, командира Третього армійського корпусу, на щорічній зустрічі YES .

Виступ Андрія Білецького, командира Третього армійського корпусу, на щорічній зустрічі YES

...

💬 Щодо очікувань на найближчі місяці і тривалість війни: треба дивитися на стратегічні цілі противника і виходити з них. Зараз, за даними частини західних розвідок і відкритих джерел, росіяни переслідують дві ключові цілі.

Перша — завершити захоплення Донецької і Луганської областей. Бо навіть усю Луганщину вони досі не взяли. Друга — зламати хребет Україні. Її виробництво і здатність тримати оборону.

Військові командувачі Росії очікують, що цього можна досягти до середини квітня. Політичне керівництво Росії вимагає неможливого: закінчити операцію до Нового 2027 року.

Я вважаю, що українські захисники в доброму становищі, щоб утримати лінію. А на окремих ділянках Донеччини навіть покращити ситуацію. Ймовірно, це покращення зможемо показати вже за місяць [очевидно мова про Лиманський виступ]

Для Росії вирішальним буде квітень наступного року. Це збігатиметься з черговим «кінцевим терміном» захоплення Донеччини. Другий компонент — економіка і цивільне населення України.

Зима не буде легкою. Успіх чи провал великою мірою залежатиме від здатності закрити небо від реактивних дронів і балістичних ракет. Якщо ми витримаємо це випробування гідно, у березні - квітні перед РФ постане екзистенційне питання: чи може вона взагалі продовжувати бойові дії і як саме. Тоді може настати слушний момент відкрити справжні мирні переговори. І досягти миру вже з урахуванням українських умов.

💬 «Кіл-зона» — радше умовність, ніж строгий термін. Формально це смуга, де ймовірність ураження сягає 80–90%. На мою оцінку, такі зони є з обох боків лінії зіткнення. Зараз Україна в цьому переважає противника. Принаймні на цей момент. І це дає нашим військам певні тактичні переваги.

Але навколо цього багато спекуляцій. Кіл-зони створюють багатошаровими системами: дрони, сенсори, ударні дрони, які все це «закривають». Але я завжди наголошую і хочу бути чесним із солдатами: кіл-зона — це не стовідсоткова завіса. Люди на землі залишаються вирішальними. Їх не можна нічим замінити. Можна допомогти. Замінити — ні. Наші солдати навчилися виживати навіть у кіл-зонах. Не лише виживати, а й атакувати з мінімальними втратами.

💬 Так звані м’ясні штурми [з боку росіян] суттєво не змінилися. Минулого року росіяни “палили” багато солдатів і отримували переваги. Принаймні на окремих ділянках. Тепер ця базова тактика призвела до масових втрат особового складу. Втрати вже перевищують те, що вони можуть набрати рекрутингом.

Нової тактики, яка реально допомогла б їм наступати, вони не вигадали. Зараз намагаються копіювати український приклад: розвивати БпЛА на тактичному й оперативному рівні. Ідуть нашими слідами. Але шанси, що Україна втримає перевагу ще довго, високі.

По-перше, ми вже на кілька кроків попереду. По-друге, ми не такі централізовані, як вони. Це підтримує інновації. І людський потенціал: наші хлопці й дівчата, які приходять до ЗСУ, набагато відкритіші до нових технологій, ніж ті, кого Росія здебільшого кидає як «м’ясо».