Моя колега зараз займається (суто по своїй ініціативі і суто лиш сподіваючись на себе) тим, що хоче

Моя колега зараз займається (суто по своїй ініціативі і суто лиш сподіваючись на себе) тим, що хоче розосередити по світові ті книжки українською, які мають для неї значення.

От прямо сама звʼязується. З діаспорою, фондами, бібліотеками тощо.

Це так страшно і сумно.

Бо от, банально, росія повибиває склади і ніде не буде умовно Петрарки українською. Ну тільки у когось вдома. Але в загальному доступі — ніяк.

Саме тому зараз видавці топлять за бібліотеки, що потрібно знайти таки фінансування на закупівлю книжок туди.

До прикладу, якби так було — можна було б колись прочитати «Велительку кісток». Взяти у бібліотеці. Зараз взяти почитати її ніде. Є може з декілька десятків на руках, а наклад «Жоржа» тільки-но з друку приїхав і шахед його спалив.

Хіба ж не логічно зробити закупи в бібліотеки? Розосередити, архівувати, зберегти?

Це ж нам усім треба.

Фото — видавництво «Жорж». Той самий наклад «Велительки кісток» українською. Який ми можемо ніколи вже не матимемо.

in book we trust