Останніми днями українські медіа й Telegram-канали активно звертають увагу на розслідування RTL/Ster

Останніми днями українські медіа й Telegram-канали активно звертають увагу на розслідування RTL/Stern про російських «одноразових агентів» у Німеччині. Журналістка Angelique Geray протягом кількох місяців розвивала фейковий образ проросійської блогерки «Каті», щоб проникнути в середовище прихильників Кремля. Паралельно команда RTL під прикриттям вийшла на людей, які через Telegram пропонували за гроші виконувати завдання зі збору інформації про німецьких політиків, громадські організації та оборонні підприємства.
Деталі у статті RTL.de

Ця історія нагадала нам один із давніх епізодів з досвіду InformNapalm та Українського кіберальянсу. Ще у 2016 році українські хактивісти створили своєрідний цифровий ханіпот — Android-додаток «CropUkrop», який маскувався під інструмент для DDoS-атак на InformNapalm і інші сайти. Насправді програма симулювала атаку та збирала інформацію зі смартфонів тих, хто добровільно встановлював її з наміром атакувати українські ресурси. За сім днів під контроль потрапило понад 2500 телефонів, серед яких були пристрої бойовиків, російських військових і пропагандистів.
https://informnapalm.org/ua/dodatok-pid-android-zlamav-2500-telefoniv-agresora/

Іронія полягала в тому, що операцію зупинили не росіяни: вже на восьму добу пильні українські користувачі, щиро вважаючи додаток ворожим, масово поскаржилися на нього та домоглися блокування хостингу APK-файлу. Тож ханіпот довелося згортати.

З одного боку, ці приклади добре нагадують, що у (гібридній) війні правильно створена легенда може змусити противника самого прийти, встановити контакт і добровільно віддати інформацію — інколи значно більше, ніж він планував.

А з іншого боку цікаво порівняти український кейс 2016 року з німецьким кейсом 2026-го. Сьогодні Німеччина вже є ціллю російської гібридної, шпигунської та диверсійної активності, однак, на наш погляд, її суспільство та державні інституції ще не повністю адаптувалися до когнітивної складової цієї війни. Те, що журналісти могли місяцями розвивати проросійську легенду й мережу контактів, не зіткнувшись із тією суспільною пильністю, яка в Україні здатна за лічені дні «спалити» навіть добре підготовлений ханіпот, показує важливу різницю. Українське суспільство ще десять років тому виробило значно вищу чутливість до російських інформаційних і агентурних загроз; у Німеччині ж такі прояви досі частіше сприймаються як маргінальна пропаганда або політичний радикалізм, а не як елемент системної ворожої операції. Саме в цьому і полягає для нас головна паралель між двома історіями.

@informnapalm