Знову дивився у перукарні телевізор. Цього разу - «Україна має талант».
Апокаліптичне шапіто. Лавкрафтіанський жах.
І це не стосується учасників - при всій неочевидності їхніх талантів. Але контекст - судді зі своєю сурогатною добротою та щирістю, поліуретановий ведучий із посмішкою джагало, «останкінскій» несмак сцени - не залишає простору для толерантності.
Якби Босх творив сьогодні, він би цим надихався.