🆕 Баланс між свободою та процесуальним примусом: еволюція інституту застави в практиці ВАКС
✍🏼 «У сучасній системі кримінальної юстиції України, особливо в контексті розслідування економічних злочинів та високопосадової корупції, застосування запобіжних заходів залишається однією з найбільш гострих та дискусійних проблем. Діяльність Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати постійно перебуває під безпрецедентним тиском з боку суспільства та медіа, що формує запит на застосування максимального процесуального примусу до фігурантів резонансних справ. Наслідком цього є концептуальний конфлікт між публічним інтересом та фундаментальним правом особи на свободу й особисту недоторканність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, застава є одним із видів запобіжних заходів. Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, її сутність полягає у внесенні коштів у національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків. Держава, отримуючи ці кошти, не стає їх власником, а лише приймає на зберігання як своєрідну фінансову гарантію належної поведінки особи. Лише у випадку порушення обов’язків (наприклад, неявки до суду чи спроби виїзду за кордон) кошти переходять у власність держави. Застава в жодному разі не є видом кримінального покарання, не є «викупом» і не передбачає автоматичного відшкодування шкоди, завданої ймовірним злочином», — зауважує Іван Бєдний, CEO Winjust Law Firm.