☕ А якби вам дали можливість повернутися в минуле лише на кілька хвилин — з ким би ви випили чашку к

☕ А якби вам дали можливість повернутися в минуле лише на кілька хвилин — з ким би ви випили чашку кави?

У Токіо є маленьке кафе, про яке ходять дивні чутки.

Кажуть, якщо сісти на певне місце й замовити каву, можна повернутися в минуле.

Але є одне головне правило:
ви не зможете змінити те, що вже сталося.

Не врятуєте людину.
Не перепишете свою історію.
Не скажете минулому: «Зроби все інакше».

І ще одне — ви повинні повернутися до того, як охолоне кава.

І саме в такому місці починається історія, яку розповідає Тосікадзу Каваґуті у романі «Доки кава не охолоне».

Це не просто історія про подорож у часі.

Це чотири історії людей, які приходять до цього кафе з надією сказати те, що колись не встигли, почути те, чого так бракувало, нарешті отримати відповідь на питання, яке роками не давало спокою, або хоча б на кілька хвилин побути поруч із дорогою людиною.

І кожна історія — про свою зустріч.

Одна дівчина приходить, щоб побачити коханого.
Інша жінка хоче зустрітися зі своїм чоловіком, який через хворобу вже майже не пам’ятає її.
Ще одна приходить поговорити із сестрою, з якою не встигла сказати все важливе.
А четверта історія трохи відрізняється від інших: вагітна Кэй вирушає не в минуле, а в майбутнє — щоб зустрітися зі своєю ще ненародженою донькою.

У кожній із цих історій є щось дуже знайоме: жаль про невимовлене, бажання отримати відповідь і надія хоча б ненадовго повернути те, що вже втрачено.

І мимоволі замислюєшся: а з ким би я хотіла зустрітися з минулого?

☕ А якби у вас була лише одна чашка кави з людиною з минулого — з ким би ви її випили?

👋 Книги українською | Наш чат