ШІ і література… Сьогодні майже не залишилося сфери, де не використовується ШІ.

ШІ і література…

Сьогодні майже не залишилося сфери, де не використовується ШІ. Він настільки швидко стає невід’ємною частиною нашого життя, що вже складно знайти людину, яка хоча б раз не зверталася до нього по допомогу.

Але що відбувається, коли йдеться не про переклад, робочий лист чи пошук інформації, а про написання текстів і книг? 🤔

Раніше письменники шукали натхнення по-різному. Хтось вирушав у подорожі, хтось усамітнювався, змінював міста, закохувався, переживав особисті трагедії. А хтось у своїх пошуках опинявся навіть на дні келиха.

Сьогодні ж «муза» може просто бути у вас під рукою. Кілька слів у чат — і за секунди можна отримати ідею сюжету, персонажа, діалог або навіть цілий розділ.

📚 Наразі навколо створення книг за допомогою ШІ формується цілий бізнес. Існують курси, де навчають створювати книги за допомогою нейромереж і продавати їх, наприклад, на Amazon.

І тоді виникає питання ❓ хто насправді написав цю книгу — людина чи ШІ.

Видавнича індустрія вже змушена шукати відповідь. Видавці обговорюють правила використання ШІ, вимоги до авторів і способи перевірки рукописів. Але тут виникає ще одна проблема: AI-детектори далеко не ідеальні й можуть помилятися.

І це вже не просто дискусія про майбутнє літератури. Цього року підозра у використанні ШІ вже коштувала авторам видавничих угод мільйони доларів.

Один із найгучніших випадків — історія дебютного роману Джеррі Фаладе Call Me, I’ll Hide the Body. За права на книгу змагалися 14 видавництв, а пропозиції за роман, за повідомленнями преси, перевищили $2 млн. Але після того, як виникли питання щодо можливого використання ШІ, агенти автора відкликали рукопис із розгляду. Сам Фаладе заперечує, що використовував ШІ для написання книги.

Інший випадок — роман Мії Баллард Shy Girl. Книгу, яка вже була опублікована у Великій Британії, Hachette вирішило не випускати у США та припинило її продаж у Британії після розслідування звинувачень у використанні ШІ. Баллард заперечила, що сама писала книгу за допомогою ШІ, заявивши, що під час редагування попередньої версії його використовував залучений нею редактор.

І тут виникає ще одне питання: як автор може довести, що книгу написав саме він?

Зберігати чернетки, нотатки, попередні версії та історію редагування — але чи цього буде достатньо?

А взагалі — де сьогодні проходить межа між «автор написав книгу» та «автор використав ШІ»? Якщо він виправив помилку, відредагував абзац, запропонував сюжетний поворот чи допоміг створити персонажа — це ще ваша книга? А якщо написав одну сцену?

Де закінчується допомога і починається співавторство?

А якщо автор створив сюжет, персонажів і план роману, а весь текст за нього написав ШІ?

Однозначної відповіді тут, здається, поки немає. Але одне вже очевидно: розвиток ШІ впливає і буде надалі впливати на літературу, письменників, видавців і, зрештою, на нас із вами — читачів.

Можливо, нам доведеться заново визначити, що саме ми називаємо авторством.

Тож цікаво почути вашу думку: як ви ставитеся до використання ШІ авторами? І ви хотіли б знати, чи використовувався ШІ під час написання книги, яку ви купуєте?

👋 Книги українською | Наш чат