Ця книга заснована на транзакційному аналізу — підході, який розглядає наші его-стани, сценарії з дитинства та ті повторювані моделі поведінки, які ми можемо несвідомо переносити в доросле життя й стосунки.
"Доктор Ерік Берн розкриває таємні прийоми, які керують нашим життям. Усі ми, не усвідомлюючи цього, постійно граємо в ігри — подружні та сексуальні, серйозні ігри з керівниками та суперницькі ігри з друзями, в ігри, що визначають статус та сімейні сутички.
Ерік Берн детально описує понад 120 ігор, у які ми граємо самі та у які нас залучають навколишні. А також дає поради для тих, хто хоче навчитись протистояти прийомам ігор, у які вас намагаються втягнути. Він допомагає проаналізувати нюанси поведінки, позбавитись стереотипів у спілкуванні й дає розуміння сутності людських вчинків. Книжка, що вийшла майже 40 років тому, і досі є популярною та актуальною!"
Мені цей підхід взагалі цікавий. Я трохи в темі транзакційного аналізу, була на тренінгах і в групах, де нам розповідали про ази: его-стани, сценарії і як це все працює 🔥
"Людина містить у собі Я-стани Батька, Дорослого та Дитини. Вони ретельно відокремлюються один від одного, тому що дуже різні й досить часто суперечать один одному."
«Сценарій — це постійно діючий життєвий план, створений у дитинстві під впливом батьків».
Але сама книга мені не дуже сподобалася.
Мені вона здалася складною для читання (навіть при тому, що я трохи в темі). Я вже відвикла від академічного стилю і буквально себе змушувала її дочитувати (і навіть згадала, що колись вже її читала та кинула).
"Технічною мовою Я-стан можна описати феноменологічно як цілісну систему почуттів, оперативно – як набір логічних моделей поведінки. Із практичної точки зору – це система почуттів, що супроводжується пов’язаним набором моделей поведінки. Отже, кожен індивід, певно, має у своєму розпорядженні обмежений набір таких Я-станів, що виступають не ролями, а психологічними реаліями."
Книга написана у 1964 році, тому деякі приклади й формулювання вже досить застарілі. Водночас у багатьох описаних моделях цілком можна впізнати себе або людей навколо й отримати якісь цікаві інсайти 💡
Також сама структура здалася мені дивною. Наче те, що повинно бути на початку, дали у кінці. Наприклад, такі важливі меседжі:
"На щастя, вільна від ігор справжня людська близькість, яка є або принаймні повинна бути найвищою формою людського буття, приносить таку величезну винагороду, що навіть особи з нестійкою рівновагою можуть без страху та жалю відмовитися від ігор, якщо їм пощастить зустріти таку близьку людину."
"Однак лише невелика кількість людей усе ще можуть чути й бачити по-своєму. Більшість представників людської раси втратила здатність бути художниками, поетами чи музикантами, адже вони не можуть безпосередньо бачити та чути, а змушені отримувати інформацію з інших вуст. Відновлення цієї здатності ми називаємо «усвідомленням»."
Тому людині, яка просто хоче почитати щось про психологію, я б не радила цю книгу. Є набагато доступніші й сучасніші варіанти для широкого кола читачів.
А от тим, хто вже вчиться на психолога чи психотерапевта, цікавиться методом транзакційного аналізу, вона, напевно, може бути корисною.
А ви читали Берна? Цікаво, як вам зайшло?
P.S. Шукала, де можна замовити, і виявилось, що зараз це не так просто. Знайшла уцінене видання за 250 грн на сайті КСД.
Книготерапія 📗Підписатись