Книга мені дуже сподобалася. Вона була для мене не тільки цікавою, а й корисною, бо я читала її і як майбутня психотерапевтка.
"Зручне крісло у напівзатемненому кабінеті, уважний психотерапевт, який вислухає всі ваші спогади і вирішить усі проблеми… Вас ніколи не цікавило, як це працює насправді? Один з найталановитіших у світі психотерапевтів розповість історії кількох своїх пацієнтів різного віку і статі — одруженої літньої жінки, яка закохалася в молодого лікаря, самотньої дівчини, котра разом із зайвими кілограмами скине маску базіки й веселухи, щоб нарешті стати щасливою, поважного бухгалтера, що на додачу до нападів мігрені залишить у минулому цілий віз родинних негараздів і чоловічих проблем…"
По суті, це збірка окремих історій і кейсів клієнтів. Ялом обирає досить непрості й цікаві випадки, тому кожну історію читаєш із думкою: а що ж буде далі? Чи допоможе терапія? Що стоїть за проблемою людини? Як вона до цього прийшла?
Я буквально мотала на вус усе: як терапевт веде розмову, які питання ставить, як реагує на клієнта, що помічає, які висновки робить, де сумнівається. Особливо цікаво було спостерігати за самою терапевтичною роботою — не в теорії, а на конкретних випадках.
"Важливим було те, що я зробив, а не те, що я сказав."
"Кожен психотерапевт знає, що найважливіший перший крок під час лікування – це визнання пацієнтом власної відповідальності за свої проблеми. Чим довше пацієнт вірить, що всі його труднощі створені якимись зовнішніми силами чи іншими людьми, тим менше шансів на успіх терапії."
«Пам’ятай, ти не можеш зробити всю роботу за них. Тобі потрібно лише допомогти пацієнту усвідомити, що йому належить зробити, а потім довіритися його власному бажанню розвиватися та змінюватися»
Але найбільше мене вразила відвертість самого Ялома 😱
Він пише не тільки про клієнтів, а й про себе. Про власні помилки, роздратування, симпатії, упередження, моменти безсилля. Про те, що якісь клієнти йому подобалися більше, а якісь — менше, і як його ставлення до них змінювалося в процесі терапії.
Мені здається, це робить книгу особливо цінною: ти бачиш не якогось ідеального психотерапевта, який завжди знає правильну відповідь, а живу людину, яка теж помиляється, думає, сумнівається і вчиться. І віриш автору.
Книга читається легко. Це не сухий підручник з психології, хоча для людини, яка навчається психотерапії, тут можна знайти величезну кількість матеріалу для роздумів 🤔
"Цілковите усвідомлення смертності робить нас мудрими та дає можливість прожити цікаве життя не боячись."
"Лише тоді людина розуміє, коли починає усім своїм єством усвідомлювати правду. Тільки після того вона може піддатися цій правді і змінитися."
"Втратити когось із батьків чи найщирішого друга означає втратити минуле: людина, яка померла, можливо, була єдиним свідком минулих успіхів. Але втратити дитину — це втратити майбутнє: така втрата означає втрату всього життя, руйнування життєвих задумів та мрій."
"Людина, яка закохалася і переживає щасливий період єднання, не схильна до саморефлексії, тому що її самотнє, охоплене сумнівами я (яке супроводжується страхом ізоляції) стає уже ми. Таким чином, людина позбувається тривоги, але й втрачає сама себе."
Якщо ви просто цікавитеся психологією, думаю, теж знайдете багато для себе. У деяких історіях легко впізнати власні проблеми або ситуації близьких. І тоді книга починає працювати ще й як своєрідна терапевтична історія: читаєш про когось іншого, а в процесі щось розумієш про себе.
Тож якщо вам цікава психологія, психотерапія, людські стосунки й те, що насправді відбувається в терапевтичному кабінеті, — дуже раджу 🔥
Буду читати Ялома ще.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись