Обіцяла написати ще про досвід перебування в іншомовному середовищі 🗣 В таборі, звісно, все було сло

Книготерапія 📗

Книготерапія 📗

@knygoterapiia

Авторський канал психологині та гештальт-терапевтки в навчанні. Читаю, рефлексую, шукаю сенси, ділюсь інсайтами з вами ❤️ Книги змінюють життя. Підписуйтесь і починайте книготерапію! Пишіть @liybovbo Підтримати: https://send.monobank.ua/jar/9Ek3CBpuh7

7,769 subscribers
Open in Telegram
Обіцяла написати ще про досвід перебування в іншомовному середовищі 🗣

В таборі, звісно, все було словенською мовою. Донька її практично не розуміє і не говорить, я — десь 50/50, тож для нас це було справжнє занурення в мовне середовище.

І тут я згадала інсайти 2022-2023 років, які я зловила, поки жила в Словенії.

Тоді я зрозуміла, що означає «зануришся у середовище — швидко вивчиш мову» 😐

Раніше думала, що це про легкість. Але це зовсім не так.

Ти справді швидше починаєш щось розуміти, запам’ятовувати слова і фрази. Бо ти буквально вимушений це робити, хочеш чи ні. І це дуже велике навантаження на мозок. Навіть коли не намагаєшся щось зрозуміти, але на фоні хтось говорить, мозок усе одно слухає, аналізує, намагається перекласти, вловити сенс 🤓

Перші дві ночі в таборі я довго не могла заснути
— у голові продовжувала звучати словенська. А ще було важко тому, що відчуваєш себе не «своїм», періодами якимось тупеньким, бо не розумієш, що тут відбувається. І просто з'їхати і кудись зникнути на можна 😸

Нас трохи рятувало те, що були друзі з Харкова.

Також згадала свої відчуття, коли повернулася в Україну в 2023. Я тоді так кайфанула від того, що все зрозуміло!

Не треба напружуватися, перекладати в голові, думати, чи правильно ти зрозумів.

А ще тут усі свої. Ти розумієш жарти, інтонації, контекст. Ти просто говориш — і тебе розуміють. Це дууууже важливо для мене. Стан ейфорії тривав кілька місяців 😍

Тож знаю на власному досвіді, як важко може бути нашим дітям та дорослим, які живуть за кордоном.
Раніше думала, що діти адаптуються легше, але не завжди, а з підлітками інша історія. Мій син не раз говорив мені, що йому важко в цьому середовищі. І не тільки через мову, а якраз через відчуття, що ти не свій, інший.

Отже, коли після обстрілів хочеться виїхати, згадую, що там свої складнощі, і моральний стан може бути зовсім не ОК (мій був гірший, ніж тут). Тож радію, що можу бути ВДОМА, в Україні 🇺🇦

P.S. На фото компот та оладки. Страви нам добре знайомі, але є нюанси в подачі. І так абсолютно у всьому...

Книготерапія 📗Підписатись
Open post in Telegram