Кіноклуб Олександра Довженка запрошує всіх бажаючих на перегляд та обговорення фільму режисерки Ірин

Кіноклуб Олександра Довженка запрошує всіх бажаючих на перегляд та обговорення фільму режисерки Ірини Цілик «Я і Фелікс».

🔹18 вересня 2026 року наш кіноклуб знову відчиняє двері для всіх поціновувачів класного українського кіно. Для перегляду та обговорення пропонуємо фільм, який мало хто бачив, але побачити його варто.
Наразі наш кінематограф дійшов до того етапу, коли однією з його найважливіших рушійних сил стало вже доросле покоління 90-х. Саме діти чи підлітки цієї напівголодної босоногої епохи сьогодні перетворилися на тих митців, що підживлюють наше сучасне кіно (та й усю культуру загалом).
Їхня саморефлексія, яка відтворюється в сюжетах, абсолютно точно отримає щирий відгук кожного, чия юність прийшлася на похмурі пострадянські роки. В яких, не дивлячись на розруху, що дісталася Україні у спадок від совітів, теж було своє щастя, бо наївний дитячий погляд на світ відмовлявся розуміти та бачити навколишню жалюгідність.
🔹З останніх важливих українських прем’єр до епохи 90-х звертався Антоніо Лукіч (1992 року народження) у прекрасному «Люксембург, Люксембург», а ще Філіп Сотниченко (1989 р.н.) у пострадянському нуарі «Ля Палісіада». Тепер до них приєдналася й Ірина Цілик, котра, щоправда, трохи старша за колег, але теж зростала й формувалася як особистість саме у 90-ті.
Сюжет її дебютної ігрової повнометражки заснований на автобіографічному романі «Хто ти такий?» Артема Чеха — чоловіка талановитої режисерки, яка отримала нагороду «Санденса» за документалку «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020). Як зізнавалася сама Ірина, ще перед зніманнями було вирішено, що «фільм не буде триматися за літературну основу, скоріше відштовхуватиметься від світу героїв та сюжетних ліній. Зрештою фільм пішов трохи в іншому напрямку».
🔹 «Я і Фелікс» — виразна історія дорослішання, за жанром — драмедійна, з більшим ухилом в драму. Режисерка майстерно будує оповідь на тлі добре впізнаваних декорацій та характерів.
На перший погляд, малоподієвий сюжет не сприяє глядацькій залученості, але під час перегляду увесь скептицизм, якщо такий мав місце, стрімко випаровується. І хоча, в першу чергу, це кіно про біль, простір для легкої усмішки теж передбачений. З великою ретельністю у фільмі відтворена епоха, що давно минула, але аж ніяк не забута.
Усе у кадрі сповіщає саме про неї: громіздкі меблі, телевізор «Електрон», сигарети «Космос», дивні шпалери, поверх яких на стіні в кімнаті парубка красуються журнальні постери зі Шварценеггером та Сталлоне. Святкове шампанське, звісно ж, «Советское», бо яке ще могло бути на столі? Ті самі новорічні іграшки на ялинці. Запальний євроденс у батькових «Жигулях». За вікном хлопці безтурботно ріжуться у квадрат прямо на асфальті, адже ні про які штучні мініполя не було і мови.
🔹По суті, кожен з тих, кому зараз років 35-40, легко впізнає в житті Тимофія щось своє. Але стрічка Цілик — подорож у минуле не заради солодкої ностальгії чи романтизації минулого. Картина покликана зафіксувати те, з якими викликами усім нам колись довелося зіштовхнутися та як це вплинуло на нас сьогоднішніх. Достатньо загартованих тоді, щоб мати силу жити зараз.
(Олена Єлагіна)

Запрошені митці: відомий культуролог, професор Михайло Красіков та кінознавиця, членкиня НСКУ Наталія Черкасова.

⏰ Коли: 18.09.26 (п'ятниця) о 16:30 годині
📍 Місце проведення події: м. Харків, вул. Г. Сковороди, 62
👫  Вхід вільний.