«Сад Гетсиманський» — моторошно, жахаюче, хльостко і болісно про сутність радянського режиму у роки масових репресій.
Чим довше слухаю, тим більший відчай огортає мене. Роман напівдокументальний, напівавтобіографічний — і саме тому від усіх описаних жахіть шкіра покривається сиротами.
Сцена, в якій головний герой перетинається поглядом із Миколою Хвильовим у слідчого НКВД, підняла всередині мене всеохопну тугу через травму минулих поколінь.